Маккваррі стверджує, що доктрина про Трійцю "забезпечує динамічне, а не статичне розуміння Бога". Але як може динамічний Бог одночасно бути стабільним? Роздуми Маккваррі над цим протиріччям приводять його до висновку, що "навіть якби Бог не відкрив нам Свою триєдність, ми все одно мали б сприймати Його подібним чином". Він досліджує динамічну концепцію Бога у рамках християнських поглядів. 1. Батька слід сприймати як "початкове Буття". Під цим ми повинні розуміти "початковий акт чи енергію буття, умова існування чого б там не було, джерелом не тільки всього, що існує, а й того, що могло б існувати". 2. Сина слід сприймати як "виразне Буття". "Споконвічне Буття" потребує самовираження у світі істот, чого воно досягає за допомогою "прояву через виразне Буття". Розділяючи цей підхід, Маккваррі приймає ідею про те, що Син є Словом або Логосом, що діє силою Батька у творінні. Він прямо пов'язує цю форму буття з Ісусом Христом: "Християни вірять, що Буття Отця знаходить вираз насамперед у кінцевому бутті Ісуса". 3. Святий Дух слід сприймати як "сполучне Буття", оскільки "до функцій Святого Духа відносяться збереження, зміцнення і, де це необхідно, відновлення єдності Буття з істотами". Завдання Святого Духа полягає у сприянні досягненню, нових та більш високих рівнів єдності між Богом і світом (між "Істотою" та "істотами", використовуючи термінологію Маккваррі); Він наводить істоти назад до нової та більш плідної єдності зі Істотою, яка спочатку викликала їхнє буттяА. МакГрат, Введение в христианское богословие (Одесса: Богомыслие, 1998), С.273
Маккварри утверждает, что доктрина о Троице “обеспечивает динамичное, а не статичное понимание Бога”. Но как же может динамичный Бог одновременно быть стабильным? Размышления Маккварри над этим противоречием приводят его к заключению, что “даже если бы Бог не открыл нам Свое триединство, мы все равно должны были бы воспринимать Его подобным образом”. Он исследует динамическую концепцию Бога в рамках христианских взглядов. 1. Отца следует воспринимать как “изначальное Бытие”. Под этим мы должны понимать “первоначальный акт или энергию бытия, условие существования чего бы то ни было, источником не только всего, что существует, но и того, что могло бы существовать”. 2. Сына следует воспринимать как “выразительное Бытие”. “Изначальное Бытие” нуждается в Самовыражении в мире существ, чего Оно достигает посредством “проявления через выразительное Бытие”. Разделяя этот подход, Маккварри принимает идею о том, что Сын является Словом или Логосом, действующим силой Отца в творении. Он прямо связывает эту форму бытия с Иисусом Христом: “Христиане верят, что Бытие Отца находит выражение прежде всего в конечном бытии Иисуса”. 3. Святой Дух следует воспринимать как “соединяющее Бытие”, поскольку “к функциям Святого Духа относятся сохранение, укрепление и, где это необходимо, восстановление единства Бытия с существами”. Задача Святого Духа заключается в содействии достижению, новых и более высоких уровней единства между Богом и миром (между “Существом” и “существами”, используя терминологию Маккварри); Он приводит существа обратно к новому и более плодотворному единству с Существом, которое изначально вызвало их бытие
А. МакГрат, Введение в христианское богословие (Одесса: Богомыслие, 1998), С.273