Його статус пророка поставили під сумнів, коли Він постав перед первосвящеником: «Прореки нам, Христе, хто вдарив Тебе?» (Мф. 26:68). Його царський сан і панування висміювалися в написі на хресті («Це Цар Юдейський») і воїнами («Якщо Ти Цар Юдейський, врятуй Себе Самого» - Лк. 23:37). Над Його священицькою роллю насміхалися начальники: «Інших рятував, нехай врятує Себе Самого, якщо Він Христос, обраний Божий» (Лк. 23:35). Таким чином, розп'яття було повною протилежністю всьому, що Він заявляв про Себе. Здавалося, восторжествував гріх, сили зла нібито здобули над Ісусом перемогу. М. Эриксон, Христианское Богословие (Санкт-Петербург: Библия для всех, 1999), С.658
Его статус пророка был поставлен под сомнение, когда Он предстал перед первосвященником: «Прореки нам, Христос, кто ударил Тебя?» (Мф. 26:68). Его царский сан и владычество высмеивались в надписи на кресте («Сей есть Царь Иудейский») и воинами («Если Ты Царь Иудейский, спаси Себя Самого» – Лк. 23:37). Над Его священнической ролью насмехались начальники: «Других спасал, пусть спасет себя Самого, если Он Христос, избранный Божий» (Лк. 23:35). Таким образом, распятие было полной противоположностью всему, что Он заявлял о Себе. Казалось, восторжествовал грех, силы зла как будто бы одержали над Иисусом победу.
М. Эриксон, Христианское Богословие (Санкт-Петербург: Библия для всех, 1999), С.658