«Я проповідую так, ніби роблю це востаннє, як той, хто вмирає вмираючим», – говорив Річард Бакстер. Мабуть, це якнайкраще відображає сувору реальність, в якій опинилися церкви в регіонах, де багато людей зіткнулися з ВІЛ/СНІД. Це жахливе і незрозуміле захворювання позбавляє людину тривалості життя і радості насолоджуватися тими обов'язками, які довірив нам Бог на цій землі: досягати успіхів у роботі, виховувати дітей, обробляти землю, зробити свій посильний внесок у життя суспільства і доглядати людей похилого віку. Ця хвороба, як саме зло, позбавляє нас найкращого, що є у цьому світі.К. Райт, Миссия Бога (Черкассы: Коллоквиум, 2015), С.452
«Я проповедую так, словно делаю это в последний раз, как умирающий умирающим», – говорил Ричард Бакстер. Пожалуй, это наилучшим образом отражает суровую реальность, в которой оказались церкви в регионах, где множество людей столкнулись с ВИЧ/СПИД. Это ужасное и необъяснимое заболевание лишает человека продолжительности жизни и радости наслаждаться теми обязанностями, которые доверил нам Бог на этой земле: достигать успехов работе, воспитывать детей, возделывать землю, внести свой посильный вклад в жизнь общества и ухаживать за престарелыми людьми. Эта болезнь, как само зло, лишает нас самого лучшего, что есть в этом мире.
К. Райт, Миссия Бога (Черкассы: Коллоквиум, 2015), С.452