Життя - це не постійне пришвидшення. Воно в нас просто під носом, чекає, коли ми зупинимося, щоб ним насолодитися. Треба рішуче відмовитися від поспіху, і найкраще зробити це граючи.Д. Комер, Життя без поспіху (Тернопіль: Кана, 2026), С.222