Їм не було треба, щоб Келлер гуртував їхню спільноту, - вони й без нього добре проводили час разом. Їм було треба, щоб присутністю в їхньому житті пастор показував, що про них піклується.К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення. (Тернопіль: Кана, 2025), С.127