Уявіть жінку бідну вдову, у якої є єдиний син. Вона вчить його жити так, як сама вважає правильним: завжди говорити правду, старанно працювати і допомагати бідним. Отримуючи мізерну зарплату, вона, завдяки своїй ощадливості, зуміла оплатити його вищу освіту. Уявіть, що після закінчення вишу він майже з нею не спілкувався. Зрідка надсилав різдвяну листівку, але не заїжджав, не відповідав на телефонні дзвінки та листи, не розмовляв із нею. Водночас життя його відповідало саме тим ідеалам, яких вона його навчала, він чесний, працьовитий і готовий до благодійності. Що скажете: це нормально? Звісно ні! Хіба ми не скажемо, що негоже жити правильно, але водночас нехтувати стосунками з тим, кому ти всім зобов'язаний? Так само, якщо Бог створив нас і ми Йому всім зобов'язані, але не живемо для Нього, а лише «живемо правильно», то цього недостатньо. На всіх нас висить борг, який слід сплатити. Т. Келлер, Центровая Церковь (Чернігів: In Lumine Media, 2016), С.37
Представьте женщину бедную вдову, у которой есть единственный сын. Она учит его жить так, как сама считает правильным: всегда говорить правду, усердно работать и помогать бедным. Получая скудную зарплату, она, благодаря своей экономности, сумела оплатить его высшее образование. Представьте, что по окончании вуза он почти с ней не общался. Изредка присылал рождественскую открытку, но не заезжал, не отвечал на телефонные звонки и письма, не разговаривал с ней. Вместе с тем жизнь его соответствовала именно тем идеалам, которым она его учила, он честен, трудолюбив и готов к благотворительности. Что скажете: это нормально? Конечно нет! Разве мы не скажем, что предосудительно жить правильно, но при этом пренебрегать отношениями с тем, кому ты всем обязан? Точно так же, если Бог создал нас и мы Ему всем обязаны, но не живем для Него, а лишь «живем правильно», то этого недостаточно. На всех нас висит долг, который следует уплатить.
Т. Келлер, Центровая Церковь (Чернігів: In Lumine Media, 2016), С.37