Історія про Давида та Вірсавію залишається однією з найлегендарніших історій про чоловічу силу та нестримну хіть до оголеного жіночого тіла. Стоячи на даху свого палацу й оглядаючи місто, Давид побачив жінку, яка купалася. Вірсавія не розслаблялася в пінній ванні, аби поніжитися чи заспокоїтися. Як будь-яка побожна сврейська жінка, вона купалася раз на місяць у мікві, бо це була необхідна ритуальна церемонія, яку вона виконувала відповідно до свого біологічного циклу, тобто вона мусила обмитися, торкаючись себе, бо цього вимагала ритуальна чистота. Її купання було сигналом відновлення інтимної доступності для її чоловіка (який тієї миті перебував на війні за царя). Давид перетворив її особистий ритуал покори Богу на видовище своєї хтивості. Читаючи про це, нам стає некомфортно, і в цьому суть цієї істоpiї таврувати ганьбою перелюбне споглядання царем тіла іншої людини.Т. Рейнкі, Битва за увагу (Здолбунів: Левит, 2023), С.54