Авторитет древності серед народу був беззаперечним, а непорушність традиції священна.Люди вірили, що колись давно Бог ще говорив з людьми, а потім замовк. Замість живого Бога вони звіряли свої думки і бажання з мертвим Законом, а свою поведінку регу фарисеї на основі Закону створювали численними звичаями. Книжники та рювали власні правила життя. Нав'язані ними норми поведінки й принципи мислення ставали для народу священними звичаями, а «передання старших» вважалися недоторканними.Д. Таргонський, Бог серед людей (Тернопіль: Фонд пам'яті Блаженнішого Митрополита Володимира, 2025), С.178