Споглядання. Якщо безперервне та щоденне співробітництво з Богом можна порівняти з подорожжю, то споглядання – це ходіння з Богом як із незмінним Попутником у будь-якій сфері діяльності протягом усього життєвого шляху. Споглядання – це не просто медитативна практика. Це особисте спілкування з Богом. Споглядання це життя і служіння у присутності Бога. Життя в спогляданні - це вміння зосередитися в світі, який легко відволікає нас і збиває з пантелику. Це бажання слухати, коли всі довкола прагнуть говорити. Це нерозривний союз із Богом у світі, який прагне до відокремленості. Це життя без поспіху в кругообігу метушні. Споглядання шукає насамперед Царства Божого та його праведності, але не як чогось умоглядного, а живого та практичного. Споглядання прагне життя, в якому Бог є Альфа, Омега і «все у всьому» (1 Кор. 15:28). Споглядання наділяє нас здатністю працювати зі зростаючим і підкріплюючим нас усвідомленням Божої присутності. Споглядання дозволяє працювати у тісному спілкуванні з Царем, допомагаючи нам бачити, що у Його Царстві все робиться заради нашого блага. Духовний наставник і вчитель Томас Грін відзначає зв'язок споглядання та служіння: Життя апостола сповнене споглядання. Спочатку людина йде до храму, щоб, так би мовити, сповнитися Богом, а потім поспішає на ринкову площу, щоб поділитися одкровенням, отриманим від Бога у молитві.А. Фадлинг, Лидер без спешки (Санкт-Петербург: Виссон, 2019), С.174
Созерцание. Если непрерывное и ежедневное сотрудничество с Богом можно сравнить с путешествием, то созерцание – это хождение с Богом как с неизменным Попутчиком в любой сфере деятельности на протяжении всего жизненного пути. Созерцание – это не просто медитативная практика. Это личное общение с Богом. Созерцание это жизнь и служение в Божьем присутствии. Жизнь в созерцании — это умение сосредоточиться в мире, который легко отвлекает нас и сбивает с толку. Это желание слушать, когда все вокруг жаждут говорить. Это неразрывный союз с Богом в мире, который стремится к обособленности. Это жизнь без спешки в круговороте суматохи. Созерцание ищет прежде всего Царства Божьего и его праведности, но не как чего-то умозрительного, а живого и практичного. Созерцание стремится к жизни, в которой Бог есть Альфа, Омега и «все во всем» (1 Кор. 15:28). Созерцание наделяет нас способностью трудиться с возрастающим и подкрепляющим нас осознанием Божьего присутствия. Созерцание позволяет трудиться в тесном общении с Царем, помогая нам видеть, что в Его Царстве все делается ради нашего блага. Духовный наставник и учитель Томас Грин отмечает связь созерцания и служения: Жизнь апостола преисполнена созерцания. Сначала человек идет в храм, чтобы, так сказать, наполниться Богом, а потом спешит на рыночную площадь, чтобы поделиться откровением, полученным от Бога в молитве.
А. Фадлинг, Лидер без спешки (Санкт-Петербург: Виссон, 2019), С.174