Ми навчилися жити з пороком і звикли дивитися на нього як на щось природне і само собою зрозуміле... Ні той, хто пише ці слова, ні той, хто їх читає, не можуть оцінити святість Бога. Можна сказати, що новий канал має бути проритий через пустелю наших умів для того, щоб дати можливість текти в них солодким водам істини, які зцілять нашу велику хворобу. Ми не можемо зрозуміти справжнє значення Божественної святості, думаючи про когось або про щось дуже чисте й непорочне, а потім піднімаючи це поняття до найвищого ступеня, який ми тільки можемо собі уявити. Божа святість - це не просто найкраще, що ми знаємо, а поліпшене до нескінченності. Ми не знаємо нічого, подібного до Божої святості. Вона стоїть осторонь від усього, вона унікальна, вона не має собі рівних, вона незбагненна і недосяжна.Э. Тозер, Величие Бога (Санкт-Петербург: Мирт, 2009), С.80
Мы научились жить с пороком и привыкли смотреть на него как на нечто естественное и само собой разумеющееся… Ни тот, кто пишет эти слова, ни тот, кто их читает, не могут оценить святость Бога. Можно сказать, что новый канал должен быть прорыт через пустыню наших умов для того, чтобы дать возможность течь в них сладким водам истины, которые исцелят нашу великую болезнь. Мы не можем понять истинное значение Божественной святости, думая о ком-то или о чем-то очень чистом и непорочном, а потом поднимая это понятие до самой высокой степени, какую мы только можем себе представить. Божья святость — это не просто самое лучшее, что мы знаем, а улучшенное до бесконечности. Мы не знаем ничего, подобного Божьей святости. Она стоит в стороне от всего, она уникальна, она не имеет себе равных, она непостижима и недосягаема.
Э. Тозер, Величие Бога (Санкт-Петербург: Мирт, 2009), С.80