«Але не принесло їм користі слово почуте, не розчинене вірою тих, хто чув» (Євр. 4:2). Для того щоб прийняти милосердя, ми повинні спочатку знати, що Бог милосердний. І недостатньо просто вірити, що колись Він явив Свою милість Ною, або Аврааму, або Давиду, і що коли-небудь, у якийсь щасливий день у майбутньому, Він знову виявить Своє милосердя. Ми повинні вірити, що милосердя Бога безмежне, вільне і через Ісуса Христа, нашого Господа, доступне нам зараз, у нашій теперішній ситуації. Ми можемо все життя молити про милосердя, не вірячи, і до кінця наших днів ми будемо лише в смутку сподіватися на те, що десь колись ми це милосердя отримаємо. Це те ж саме, що померти від голоду поруч із залом, у якому йде бенкет, на який нас радо запросили. Э. Тозер, Величие Бога (Санкт-Петербург: Мирт, 2009), С.70
«Но не принесло им пользы слово слышанное, не растворенное верою слышавших» (Евр. 4:2). Для того чтобы принять милосердие, мы должны сначала знать, что Бог милосерден. И недостаточно просто верить, что когда-то Он явил Свою милость Ною, или Аврааму, или Давиду и что когда-нибудь, в некий счастливый день в будущем, Он вновь явит Свое милосердие. Мы должны верить, что милосердие Бога беспредельно, свободно и через Иисуса Христа нашего Господа доступно нам сейчас, в нашей теперешней ситуации. Мы можем всю жизнь молить о милосердии, не веря, и к концу наших дней мы будем лишь в печали надеяться на то, что где-то когда-то мы это милосердие получим. Это то же самое, что умереть от голода рядом с залом, в котором идет пир, на который нас радушно пригласили.
Э. Тозер, Величие Бога (Санкт-Петербург: Мирт, 2009), С.70