Щоразу, коли за біблійних часів Бог являвся людям, вони відчували одне й те саме: відчуття страху і тривоги, що переповнює душу, щемливе почуття гріховності і провини. Коли Бог заговорив, Авраам розпростерся на землі і слухав Його. Коли Мойсей побачив Господа в палаючому кущі, він у страху закрив своє обличчя, не сміючи поглянути на Бога. Коли Бог з'явився у видіннях пророкові Ісаї, це змусило його закричати: «Горе мені!» і зізнатися: «Загинув я, бо я людина з нечистими устами» (Іс. 6:5). Э. Тозер, Величие Бога (Санкт-Петербург: Мирт, 2009), С.55
Всякий раз, когда в библейские времена Бог являлся людям, они испытывали одно и то же: переполняющее душу ощущение страха и тревоги, щемящее чувство греховности и вины. Когда Бог заговорил, Авраам распростерся на земле и слушал Его. Когда Моисей увидел Господа в горящем кусте, он в страхе закрыл свое лицо, не смея взглянуть на Бога. Когда Бог явился в видении пророку Исайи, это заставило его закричать: «Горе мне!» и признаться: «Погиб я! ибо я человек с нечистыми устами» (Ис. 6:5).
Э. Тозер, Величие Бога (Санкт-Петербург: Мирт, 2009), С.55