У чому саме це виражалося? Як Ізраїль мав відбивати святість Яхве у своїй культурі? Що включає ця «святість» з Лев. 19, 2? Якщо ми схильні вважати святість питанням особистого благочестя (якщо говорити звичними християнськими термінами) або питанням, що стосується суто обрядового служіння (якщо говорити старозавітними термінами), тоді нам слід очікувати або списку натхненних умовлянь для глибшого особистого духовного життя, або керівництва до правильного проведення , що дарують нам внутрішнє заспокоєння в відкупленні, що відбулося. Насправді святість не має жодного відношення до першого і лише частково до останнього. Більшість дев'ятнадцятого розділу представляє нам святість у досить практичних, громадських і приземлених термінах. Перерахуємо основний зміст: 1.поважне ставлення у сім'ї та суспільстві (Лев. 19, 3.32); 2.безкомпромісна вірність Яхве як Богу; належне принесення жертвоприношень (Лев. 19, 4.5-8); 3.Турбота про бідних при зборі врожаю (Лев. 19, 9-10); 4.дотримання загальноприйнятих соціальних норм (Лев. 19, 11-12); 5.справедливе ставлення до найнятих працівників (Лев. 19, 13); 6. співчуття до слабких та знедолених (Лев. 19, 14); 7.справедлива правова система (Лев. 19, 12.15); 8. добросусідське ставлення: любити ближнього, як самого себе (Лев. 19, 16-18); 9. збереження символічних відзнак Ізраїлю (Лев. 19, 19); сексуальна чистота (Лев. 19, 20-22.29); 10. відкидання практик, пов'язаних з ідолопоклонством та окультизмом (Лев. 19, 26-31); 11.ніякого жорстокого ставлення до національних меншин; абсолютна рівність перед Законом і любов до прибульця, як до самого себе (Лев. 19, 33-34); 12. Чесність і відкритість під час укладання угод (Лев. 19, 35-36).К. Райт, Миссия Бога (Черкассы: Коллоквиум, 2015), С.383
В чем же конкретно это выражалось? Как Израиль должен был отражать святость Яхве в своей культуре? Что включает в себя эта «святость» из Лев. 19, 2? Если мы склонны считать святость вопросом личного благочестия (если говорить привычными христианскими терминами) или вопросом, касающимся сугубо обрядового служения (если говорить ветхозаветными терминами), тогда нам следует ожидать либо списка вдохновенных увещеваний для более глубокой личной духовной жизни, либо руководства к правильному проведению ритуалов, дарующих нам внутреннее успокоение в состоявшемся искуплении. На самом деле святость не имеет никакого отношения к первому и лишь отчасти к последнему. Большая часть девятнадцатой главы представляет нам святость в довольно практических, общественных и приземленных терминах. Перечислим основное содержание:
К. Райт, Миссия Бога (Черкассы: Коллоквиум, 2015), С.383
1.уважительное отношение в семье и обществе (Лев. 19, 3.32);
2.бескомпромиссная верность Яхве как Богу; должное принесение жертвоприношений (Лев. 19, 4.5-8);
3.забота о бедных при сборе урожая (Лев. 19, 9-10);
4.соблюдение общепринятых социальных норм (Лев. 19, 11-12);
5.справедливое отношение к нанятым работникам (Лев. 19, 13);
6.сострадание к слабым и обездоленным (Лев. 19, 14);
7.справедливая правовая система (Лев. 19, 12.15);
8.добрососедское отношение: любить ближнего, как самого себя (Лев. 19, 16-18);
9.сохранение символических знаков отличия Израиля (Лев. 19, 19); сексуальная чистота (Лев. 19, 20-22.29);
10.отвержение практик, связанных с идолопоклонством и оккультизмом (Лев. 19, 26-31);
11.никакого жестокого отношения к национальным меньшинствам; абсолютное равенство перед Законом и любовь к пришельцу, как к самому себе (Лев. 19, 33-34);
12.честность и открытость при заключении сделок (Лев. 19, 35-36).