Перед нами як учнями Ісуса чи навіть просто як людьми стоїть доволі просте запитання: що робити із цим стримуваним, незадоволеним бажанням? З невгамовністю? Учення Ісуса пропонує таку відповідь: людське бажання безмежне, бо ми створені для вічного життя з Богом у Його світі, і ніщо менше ніколи нас не задовольнить, тож наша єдина надія спрямувати це невгамовне бажання на його законне місце, до Бога. Решту ж бажань змістити на належне місце нижче від Бога. Не зректися всіх бажань (як у стоїцизмі чи буддизмі), а дійти до стану, коли більше не потребуємо щоб жити в щасті й спокої.Д. Комер, Життя без поспіху (Тернопіль: Кана, 2026), С.135