Часом, перебуваючи в суспільстві людини, яка беззавітно любить Бога і довгі роки перебуває з Ним у тісному спілкуванні, ми чи не фізично відчуваємо Божу присутність. Щоразу, коли мені випадав шанс поспілкуватися з Далласом Віллардом, я відчував подібну наснагу. Мені запам'ятався один зворушливий момент поминальної служби, про який я нерідко згадую і який досі мене надихає. Біля могили Далласа Уілларда зібралися духовні лідери, на яких, як і на мене, ця людина і на писані ним книги вплинули: він став для нас зразком життя і служіння. Кожному з нас вручили троянду, щоб, прощаючись з другом та вчителем, покласти її на кришку його труни. Коли прийшла моя черга, я не думав про проповіді Далласа, про його книги або про дивовижні одкровення, отримані завдяки його вченню. Я згадав, якою він був людиною. Думаючи, не про його досягнення, а про його ставлення до людей і про його характер, я промовив безмовну молитву: «Ісусе, я хочу бути такою людиною, як Даллас». Даллас Уіллард був деревом, що приносить дуже добрий плід. І я хочу стати деревом, яке приносить дуже добрий плід - плід, який перебуває не кілька тижнів або місяців, але довгі роки, десятиліття, вічність.А. Фадлинг, Лидер без спешки (Санкт-Петербург: Виссон, 2019), С.108
Порой, находясь в обществе человека, беззаветно любящего Бога и долгие годы находящегося с Ним в тесном общении, мы едва ли не физически ощущаем Божье присутствие. Всякий раз, когда мне выпадал шанс пообщаться с Далласом Уиллардом, я испытывал подобное воодушевление. Мне запомнился один трогательный момент поминальной службы, о котором я нередко вспоминаю и который до сих пор меня вдохновляет. У могилы Далласа Уилларда собрались духовные лидеры, на которых, как и на меня, этот человек и на писанные им книги оказали огромное влияние: он стал для нас образцом жизни и служения. Каждому из нас вручили розу, чтобы, прощаясь с другом и учителем, положить ее на крышку его гроба. Когда пришел мой черед, я не думал о проповедях Далласа, о его книгах или об удивительных откровениях, полученных благодаря его учению. Я вспомнил, каким он был человеком. Думая, не о его достижениях, а о его отношении к людям и о его характере, я произнес безмолвную молитву: «Иисус, я хочу быть таким человеком, как Даллас». Даллас Уиллард был деревом, приносящим очень добрый плод. И я хочу стать деревом, приносящим очень добрый плод – плод, который пребывает не пару недель или месяцев, но долгие годы, десятилетия, вечность.
А. Фадлинг, Лидер без спешки (Санкт-Петербург: Виссон, 2019), С.108