На практиці проблема виникла, коли я почав усвідомлювати, що роль лідера не повною мірою вгамовує мою спрагу. Мені було недостатньо ні своїх досягнень, ні стороннього визнання. Я все ще відчував спрагу. Записуючи ці рядки, я згадую слова Ісуса, який сповістив у храмі: «...хто прагне, йди до Мене і пий. Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби потечуть ріки живої води» (Ів. 7:37-38). За вгамуванням спраги зізнання мені слід було звернутися до Ісуса, а я став лідером, який шукає зізнання у людей. Служіння стало спробою отримати те, чого я потребував.А. Фадлинг, Лидер без спешки (Санкт-Петербург: Виссон, 2019), С.104
На практике проблема возникла, когда я начал осознавать, что роль лидера не в полной мере утоляет мою жажду. Мне было недостаточно ни собственных достижений, ни стороннего признания. Я все еще испытывал жажду. Записывая эти строки, я вспоминаю слова Иисуса, возвестившего в храме: «…кто жаждет, иди ко Мне и пей. Кто верует в Меня, у того, как сказано в Писании, из чрева потекут реки воды живой» (Ин. 7:37-38). За утолением жажды признания мне следовало обратиться к Иисусу, а я стал лидером, ищущим признания у людей. Служение стало попыткой получить то, в чем я нуждался.
А. Фадлинг, Лидер без спешки (Санкт-Петербург: Виссон, 2019), С.104