Ще одна дивовижна особливість, що приписується Яхве, полягає в тому, що він керує історією всіх народів, а не лише справами народу, який уклав із ним заповіт. Інші близькосхідні народи задовольнялися участю своїх богів у подіях, що дозволяли їм розширити свою владу або захистити від ворогів їхню країну чи місто. Згадки про втручання інших стародавніх богів Близького Сходу в історію, політику чи долю третіх країн вкрай рідкісні, і навіть у цих випадках вони діють виключно через власний народ. Але Яхве не такий. Він не просто вершить долю народів, які йому не поклоняються, але діє як за участю Ізраїлю, так і без нього, незалежно від конкретних інтересів свого народу. У пророцтвах часів вигнання він використовує Вавилон як знаряддя свого суду над Ізраїлем, а Кіра для покарання самого Вавилона, одночасно приписуючи всі перемоги Кіра верховній могутності Яхве (Іс. 41, 2-4.25; 44,28-45, 6). Все це просто нечувано.К. Райт, Миссия Бога (Черкассы: Коллоквиум, 2015), С.73
Еще одна удивительная особенность, приписываемая Яхве, заключается в том, что он управляет историей всех народов, а не только делами народа, заключившего с ним завет. Другие ближневосточные народы довольствовались участием своих богов в событиях, позволявших им расширить свою власть или защитить от врагов их страну или город. Упоминания о вмешательстве других древних богов Ближнего Востока в историю, политику или судьбу третьих стран крайне редки, и даже в этих случаях они действуют исключительно через свой собственный народ. Но Яхве не таков. Он не просто вершит судьбу народов, которые ему не поклоняются, но и действует как с участием Израиля, так и без него, вне зависимости от конкретных интересов своего народа. В пророчествах времен изгнания он использует Вавилон в качестве орудия своего суда над Израилем, а Кира для наказания самого Вавилона, одновременно приписывая все победы Кира верховному могуществу Яхве (Ис. 41, 2-4.25; 44,28-45, 6). Все это просто неслыханно.
К. Райт, Миссия Бога (Черкассы: Коллоквиум, 2015), С.73