Треба сказати, що кіт і собака, яких ми забрали із собою з Херсона, виявилися не тільки додатковою відповідальністю (попри негоду за вікном чи настрій, ти піднімаєшся і служиш тварині), це стало ще і якоюсь віддушиною. Щоденний ритуал став ледь вловимим відновленням для мене. Іноді я навіть дивувався, хто кого вигулював: я собаку чи вона мене.В. Синій, Людина, в якої вкрали дім (Київ: Mission Eurasia, 2024), С.149