Кілька років тому мені представилася можливість поговорити з ченцем, який переступив свій дев'яностолітній рубіж. Розпитуючи його про служіння в монастирі, я хотів з'ясувати, які обов'язки покладено на людину такого похилого віку. Попросивши старця назвати найважливіше з його служінь у стінах монастиря, я сподівався почути від нього перелік якихось завдань чи доручень. Як ви вважаєте, що відповів монах? "Бог". Він вимовив єдине слово замість того, щоб розповідати про своє подвижництво, оскільки основним служінням вважав не те, що робиться для Бога, а те, що відбувається в Богу. Життя цієї людини було глибоко вкорінене у Богові. А. Фадлинг, Лидер без спешки (Санкт-Петербург: Виссон, 2019), С.24
Несколько лет назад мне представилась возможность побеседовать с монахом, перешагнувшим свой девяностолетний рубеж. Расспрашивая его о служении в монастыре, я хотел выяснить, какие обязанности возложены на человека столь преклонного возраста. Попросив старца назвать важнейшее из его служений в стенах монастыря, я надеялся услышать от него перечень каких-нибудь заданий или поручений. Как вы думаете, что ответил монах? «Бог». Он произнес единственное слово, вместо того чтобы рассказывать о своем подвижничестве, поскольку основным служением считал не то, что делается для Бога, а то, что совершается в Боге. Жизнь этого человека была глубоко укоренена в Боге.
А. Фадлинг, Лидер без спешки (Санкт-Петербург: Виссон, 2019), С.24