За правдивої духовної радості душа радіє з того, ким Бог є Сам по собі; вона славить Бога за Його святість, суверенітет, могутність, вірність і за всі Його досконалості; вона схиляється перед Ним, тому що Він є тим, ким Він є; що Він незмінний у Своїй безмежній славі й блаженстві. Коли люди радіють, розмірковуючи про Божу досконалість і про незмірну пишність шляху спасіння через Христа і святі заповіді, що є віддзеркаленням Його святої сутності, то це божественна і духовна радість. Наша радість залишиться з нами до самої смерті..., і ми з відвагою, якщо можна так висловитися, увійдемо у славу преславного Бога, де будемо вічно радіти...В. Бюне, Молитвенная жизнь Иисуса (Bielefeld: Christliche Literatur-Verbreitung, 2013), С.108
При истинной духовной радости душа радуется о том, чем Бог является Сам по себе; она славит Бога за Его святость, суверенитет, могущество, верность и за все Его совершенства; она преклоняется перед Ним, потому что Он есть то, что Он есть; что Он неизменен в Своей бесконечной славе и блаженстве. Когда люди ликуют, размышляя о Божьем совершенстве и о неизмеримом великолепии пути спасения посредством Христа и святых заповедей, что является отражением Его святой сущности, то это божественная и духовная радость. Наша радость останется с нами до самой смерти…, и мы с дерзновением, если можно так выразиться, войдем во славу преславного Бога, где будем вечно радоваться
В. Бюне, Молитвенная жизнь Иисуса (Bielefeld: Christliche Literatur-Verbreitung, 2013), С.108