¹ Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого.

² П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі.

³ Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи.

⁴ А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями.

⁵ А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули.

⁶ А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч!

⁷ Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували.

⁸ Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть.

⁹ Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі.

¹⁰ І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були.

¹¹ А потім прийшла й решта дів і казала: Пане, пане, відчини нам!

¹² Він же в відповідь їм проказав: Поправді кажу вам, не знаю я вас!

¹³ Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!

¹⁴ Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.

¹⁵ І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов.

¹⁶ А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п'ять інших талантів.

¹⁷ Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув.

¹⁸ А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого.

¹⁹ По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.

²⁰ І прийшов той, що взяв п'ять талантів, приніс іще п'ять талантів і сказав: Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п'ять талантів.

²¹ Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!

²² Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я.

²³ казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!

²⁴ Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.

²⁵ І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє...

²⁶ І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?

²⁷ Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє.

²⁸ Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має.

²⁹ Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

³⁰ А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!