18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:

19 Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.

20 Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.

21 Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.

22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

23 А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

24 Ісус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?

25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.

26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів,

27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже.

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?

29 Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.

30 І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!

31 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!

32 І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,

33 і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!

34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.

35 Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?

36 Адже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

37 Сам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали.

38 Він же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках,

39 і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях,

40 що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

41 І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.

42 І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.

43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

44 Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.