¹⁵ До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли. (Луки. 18:15)

¹⁶ А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже. (Луки. 18:16)

¹⁷ Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде! (Луки. 18:17)

¹⁸ І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя? (Луки. 18:18)

¹⁹ Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог! (Луки. 18:19)

²⁰ Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір. (Луки. 18:20)

²¹ А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого! (Луки. 18:21)

²² Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною! (Луки. 18:22)

²³ А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий. (Луки. 18:23)

²⁴ Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже! (Луки. 18:24)

²⁵ Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти... (Луки. 18:25)

²⁶ Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися? (Луки. 18:26)

²⁷ А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога! (Луки. 18:27)

²⁸ І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом. (Луки. 18:28)

²⁹ А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства, (Луки. 18:29)

³⁰ і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне. (Луки. 18:30)

³¹ І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина. (Луки. 18:31)

³² Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований, (Луки. 18:32)

³³ і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне! (Луки. 18:33)

³⁴ Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли. (Луки. 18:34)

³⁵ І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив. (Луки. 18:35)

³⁶ А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке? (Луки. 18:36)

³⁷ А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин. (Луки. 18:37)

³⁸ І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною! (Луки. 18:38)

³⁹ А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною! (Луки. 18:39)

⁴⁰ І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його: (Луки. 18:40)

⁴¹ Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим! (Луки. 18:41)

⁴² Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе! (Луки. 18:42)

⁴³ І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові. (Луки. 18:43)