²⁰ А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени.

²¹ І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса.

²² Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.

²³ Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь.

²⁴ Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе.

²⁵ Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя.

²⁶ Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець.

²⁷ Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю...

²⁸ Прослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю!

²⁹ А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив!

³⁰ Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас.

³¹ Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер.

³² І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну.

³³ А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти.

³⁴ А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський?

³⁵ І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде...

³⁶ Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них.

³⁷ І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,

³⁸ щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об'явилось?

³⁹ Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік:

⁴⁰ Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив!

⁴¹ Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав.

⁴² Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги.

⁴³ Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

⁴⁴ А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.

⁴⁵ А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.

⁴⁶ Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався.

⁴⁷ Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.

⁴⁸ Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!

⁴⁹ Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити.

⁵⁰ І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав.