³² А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.

³³ І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!

³⁴ Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили,

³⁵ та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав.

³⁶ Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин,

³⁷ мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.

¹ А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка,

² та й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.

³ І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?

⁴ Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!

⁵ Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

⁶ Юнаки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.

⁷ І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.

⁸ І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.

⁹ До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...

¹⁰ І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

¹¹ І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...