¹² Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників, (Дії. 26:12)

¹³ то опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов!... (Дії. 26:13)

¹⁴ І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку! (Дії. 26:14)

¹⁵ А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він відказав: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. (Дії. 26:15)

¹⁶ Але підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі. (Дії. 26:16)

¹⁷ Визволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю, (Дії. 26:17)

¹⁸ відкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими. (Дії. 26:18)

¹⁹ Через це я, о царю Агріппо, не був супротивний видінню небесному, (Дії. 26:19)

²⁰ але мешканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував, щоб покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння. (Дії. 26:20)

²¹ Через це юдеї в святині схопили мене та й хотіли роздерти. (Дії. 26:21)

²² Але, поміч від Бога одержавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, (Дії. 26:22)

²³ що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам! (Дії. 26:23)

²⁴ Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучним голосом: Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму! (Дії. 26:24)

²⁵ А Павло: Не дурію сказав, о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму. (Дії. 26:25)

²⁶ Цар бо знає про це, до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гадаю я, щоб із цього щобудь сховалось від нього, бо не в закутку діялось це. (Дії. 26:26)

²⁷ Чи віруєш, царю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш. (Дії. 26:27)

²⁸ Агріппа ж Павлові: Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християнином... (Дії. 26:28)

²⁹ А Павло: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів... (Дії. 26:29)

³⁰ І встав цар та намісник, і Верніка та ті, хто з ними сидів. (Дії. 26:30)

³¹ І набік вони відійшли, і розмовляли один до одного й казали: Нічого, вартого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить! (Дії. 26:31)

³² Агріппа ж до Феста сказав: Міг би бути відпущений цей чоловік, якби не відкликавсь був до кесаря. (Дії. 26:32)