Євреїв 9

1 Перший завіт мав також свої установи щодо служби і святиню земну.

2 Споруджено бо перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься «Святе».

3 За другою ж завісою був намет, званий «Святе Святих»,

4 із золотим жертовником для палення пахучого кадила та кивотом завіту, цілковито покритий золотом; в ньому був золотий посуд з манною, розцвіле жезло Арона й таблиці завіту.

5 А зверху над ним херувими слави, що крильми отінювали віко. Але про це не час тепер говорити докладно.

6 І при такому влаштуванні всього цього в перший намет увіходять завжди священики, виконуючи служби,

7 в другий - раз на рік - лиш архиєрей, і то не без крови, що її він приносить за свої і людські провини.

8 Цим Святий Дух показує, що дорога у святиню ще не відкрита, доки стоїть перший намет.

9 Це образ теперішнього часу, коли приносяться дари і жертви, які не можуть у сумлінні зробити досконалим того, хто служить.

10 Це лиш тілесні установи щодо страв, напоїв та різних обмивань, установлені до часу їх виправлення.

11 Христос же, з'явившись як архиєрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, тобто не земної будови, -

12 і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю, - увійшов, раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення.

13 Бо коли кров волів і козлів та попіл із телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла,

14 то скільки більше кров Христа, - який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, - очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!

15 Власне тому він і є посередник нового завіту, щоб - після того, як наступила його смерть для відкуплення гріхів першого завіту - вибрані одержали обітницю вічного спадкоємства.

16 Бо де є заповіт, мусить там наступити смерть заповітника.

17 Заповіт має силу лиш по смерті, він не варт нічого, поки живе заповітник.

18 Тому навіть і перший завіт був освячений кров'ю.

19 Коли Мойсей був проголосив усі заповіді за законом усьому народові, він узяв крови бичків та козлів з водою, червоної вовни та іссопу й покропив саму книгу та ввесь народ,

20 кажучи: «Це кров завіту, що його Бог установив для вас.»

21 Так само й намет і ввесь служебний посуд покропив кров'ю.

22 Зрештою, за законом, майже все очищується кров'ю, і без кровопролиття відпущення немає.

23 Тож треба було, щоб тоді, як подоби речей небесних очищувались таким чином, то самі небесні речі - жертвами, багато ліпшими від отих.

24 Христос бо ввійшов не в рукотворну святиню, яка була подобою правдивої, а в саме небо, щоб тепер з'явитися за нас перед обличчям Божим.

25 Та й не на те, щоб принести себе самого багато разів у жертву, як входить архиєрей щороку в святиню з не своєю кров'ю;

26 інакше бо він був би мусів багато разів страждати від заснування світу. Тепер же він раз назавжди з'явився на кінці віків, щоб знищити гріх своєю жертвою.

27 І як призначено людям раз умерти, потім же суд,

28 так і Христос лише один раз мав себе принести, щоб узяти на себе гріхи багатьох, а вдруге не заради гріха з'явиться тим, що очікують його на спасіння.

Євреїв 10

1 Закон бо, мавши лиш тінь майбутніх благ, а не самий образ речей, ніколи не може тими самими жертвами, які приносяться щороку, повсякчасно зробити досконалими тих, які приступають до Бога.

2 Чи ж їх не перестали б приносити, коли б ті, що служать, очистившись раз назавжди, не мали більше ніякої свідомости гріхів?

3 Власне, навпаки: ними нагадуються щороку гріхи,

4 бо неможливо, щоб кров волів та козлів усунула гріхи.

5 Тому, входячи у світ, говорив: «Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло мені.

6 Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи.

7 Тоді я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити твою волю, Боже.»

8 Сказавши вище: «Ні жертв, ані приношень, ні всепалень, ані жертви за гріхи ти не схотів і не вподобав собі», дарма що вони приносяться за законом, тоді сказав:

9 «Ось я іду вчинити твою волю.» Касує, отже, перше, щоб установити друге.

10 Силою тієї волі ми освячені приносом тіла Ісуса Христа раз назавжди.

11 Кожен священик стоїть щодня, служачи і часто приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть гріхів змити.

12 Він же, принісши лиш одну за гріхи жертву, возсів назавжди по правиці Бога,

13 чекаючи далі, поки його вороги не будуть покладені, як підніжок, йому під ноги.

14 Бо він лиш одним приносом удосконалив назавжди тих, що освячуються.

15 Про це й Дух Святий теж свідчить, коли каже:

16 «Ось той завіт, що його я по тих днях заключу з ними, каже Господь: вкладу мої закони в серця їхні, й на умах їхніх випишу їх.

17 Ні їхніх гріхів, ні беззаконня більше не згадуватиму.»

18 А де прощення гріхів, там непотрібно вже приносу за гріхи.

19 Отож, брати, маючи завдяки крові Ісуса свобідний вступ до святині,

20 який він нам відкрив дорогою новою і живою, через завісу, що є його тілом,

21 і маючи великого священика над Божим домом,

22 приступаймо з щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від лукавої совісти й омивши тіло чистою водою.

23 Держімо непохитне визнання надії, - бо той, хто обіцяв, вірний.

24 І зважаймо один на одного, заохочуючи до любови й до діл добрих;

25 не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай, а, навпаки, втішаймо себе, і то тим більше, що бачите, як зближається день.

26 Бо коли ми, одержавши повне спізнання правди, грішимо добровільно, то вже немає за гріхи жертви,

27 а якесь страшне очікування суду й вогонь помсти палаючий, який має пожерти супротивників.

28 Коли хтось відкидав закон Мойсея, він немилосердно гинув смертю при двох чи трьох свідках.

29 Оскільки гіршої, подумайте самі, заслужить кари той, хто потоптав Божого Сина й уважав кров завіту, якою освятився, за звичайну, і Духа благодаті зневажив?

30 Знаємо того, хто мовив: «До мене належить відплата, я відплачу!» І ще: «Господь судитиме народ свій.

31 Страшно впасти в руки Бога живого!»

32 Згадайте перші дні, коли ви, тількищо просвітлені, перенесли терпляче таку велику боротьбу страждань:

33 ви були чи то самі виставлені прилюдно на зневаги та на знущання, чи то ставши спільниками тих, що того зазнали.

34 Ви бо й разом із в'язнями страждали і грабунок вашого майна ви з радістю приймали, знаючи, що маєте багатство краще і постійне.

35 Не покидайте, отже, цього вашого довір'я, бо воно має велику нагороду.

36 Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю.

37 Ще бо трохи, дуже мало часу, і той, хто має прийти, прийде, не забариться.

38 А праведник мій з віри буде жити; коли ж він відступить, моя душа не матиме вподобання у ньому.

39 Та ми не з тих, що відступають собі на погибель, а з тих, що вірують, щоб врятувати душу.

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.