1 Подавсь Ісус на Оливну гору.

2 Та вдосвіта знову прибув до храму, й усі люди посходились до нього; він же, сівши, навчав їх. (Іван. 8:2)

3 І привели тоді книжники і фарисеї до нього жінку, спійману на перелюбі, поставили її посередині, (Іван. 8:3)

4 і кажуть до нього: «Учителю, жінку оцю спіймано саме на перелюбнім вчинку. (Іван. 8:4)

5 Каменувати отаких приписав нам Мойсей у законі. Що ж ти на те?» (Іван. 8:5)

6 Іспитували вони його, казавши так, - щоб мати чим оскаржити його. А Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі. (Іван. 8:6)

7 А що вони наполягали та допитувалися в нього, то він підвівсь і каже до них: «Хто з вас без гріха, - нехай перший кидає у неї камінь!» (Іван. 8:7)

8 І знову нахилившись, писав по землі. (Іван. 8:8)

9 Почувши таке, почали вони виходити один по одному, почавши з щонайстарших аж до останніх. І залишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині. (Іван. 8:9)

10 Підвівсь Ісус, а нікого, крім жінки, не побачивши, мовить до неї: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?» (Іван. 8:10)

11 «Ніхто, Господи», -відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши.» (Іван. 8:11)

12 І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я - світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.» (Іван. 8:12)

13 Отож і мовили до нього фарисеї: «Свідчиш сам за себе - неправдиве твоє свідоцтво.» (Іван. 8:13)

14 А Ісус їм відказує: «Хоч я і свідчу за себе сам, та свідоцтво моє правдиве, бо я знаю, звідкіля прийшов я і куди йду. Ви ж не знаєте, звідкіля приходжу і куди відходжу. (Іван. 8:14)

15 Ви судите за тілом - я не суджу нікого. (Іван. 8:15)

16 Коли я суджу, то суд мій правдивий, бо не сам я, а з Отцем, який послав мене. (Іван. 8:16)

17 Та й у законі вашім написано, що свідоцтво двох людей - правдиве. (Іван. 8:17)

18 Я свідчу про себе самого, - й Отець, який послав мене, про мене свідчить.» (Іван. 8:18)

19 Тоді вони сказали йому: «Де ж твій Отець?» Відрік Ісус: «Ані мене не знаєте, ані Отця мого. Якби знали ви мене, то й Отця мого теж знали б.» (Іван. 8:19)

20 Промовив він ті слова біля скарбниці, коли навчав у храмі. І ніхто його не схопив, бо не прийшла ще година його. (Іван. 8:20)

21 А й ще їм сказав: «Я відійду, а ви мене шукатимете та й помрете у грісі вашім. Куди я відійду, неспроможні ви прийти.» (Іван. 8:21)

22 Тож юдеї мовляли: «Може, він самого себе вб'є, коли ото каже: Куди я відійду, неспроможні ви прийти?» (Іван. 8:22)

23 І далі ще казав їм: «Ви здолу, я - згори. Ви з цього світу, я - не з цього світу. (Іван. 8:23)

24 Тим я і сказав вам: Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте, що я - Сущий, помрете у ваших гріхах.» (Іван. 8:24)

25 Тоді вони йому: «Хто ж ти такий?» Ісус же їм відрік: «Споконвічний, як я і казав вам. (Іван. 8:25)

26 Багато чого маю я про вас сказати й осудити. Та той, хто послав мене, правдивий, і що я чув від нього, те й у світі говорю.» (Іван. 8:26)

27 А вони й не збагнули, що він про Отця їм говорив. (Іван. 8:27)

28 Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю, (Іван. 8:28)

29 і що той, хто послав мене, - зо мною Сущий. Не полишив він мене самого, бо я постійно те чиню, що довподоби йому.» (Іван. 8:29)

30 І коли говорив так, численні увірували в нього. (Іван. 8:30)

31 І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми (Іван. 8:31)

32 і спізнаєте правду, і правда визволить вас.» (Іван. 8:32)

33 Ті йому й відказали: «Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: Визволитеся, мовляв?» (Іван. 8:33)

34 Ісус же їм: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить - гріха невольник! (Іван. 8:34)

35 Невольник не перебуває в домі повсякчас - повсякчас перебуває син. (Іван. 8:35)

36 Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні. (Іван. 8:36)

37 Знаю, що Авраамові ви по-томки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці. (Іван. 8:37)

38 Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька.» (Іван. 8:38)

39 Ті йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько.» Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими - чинили б ви діла Авраамові. (Іван. 8:39)

40 Та ось тепер бажаєте вбити мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам. (Іван. 8:40)

41 Ви чините діла вашого батька.» «Ми не з розпусти вродились, - кажуть йому ті; один лише Отець у нас: Бог.» (Іван. 8:41)

42 А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене. (Іван. 8:42)

43 Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні. (Іван. 8:43)

44 Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі. (Іван. 8:44)

45 Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите. (Іван. 8:45)

46 Хто з вас може довести гріх мені? То чого, коли я правду кажу, ви мені не вірите? (Іван. 8:46)

47 Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви ж тому й не слухаєте, бо ви не від Бога.» (Іван. 8:47)

48 Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?» (Іван. 8:48)

49 Відповів Ісус: «Не навіжений я, а шаную Отця мого; ви ж - зневажаєте мене. (Іван. 8:49)

50 Слави для себе я не шукаю. Є - хто шукає і судить. (Іван. 8:50)

51 Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.» (Іван. 8:51)

52 А юдеї йому: «Аж тепер ми збагнули, що ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а ти твердиш: Хто берегтиме моє слово, той смерти не зазнає повіки. (Іван. 8:52)

53 Невже більший ти, ніж Авраам, наш батько, який помер? А й пророки померли. Кого ти з себе робиш?» (Іван. 8:53)

54 Ісус відрік: «Якщо я самого себе прославляю, слава моя - ніщо. Отець же мій, про якого кажете: Він Бог наш, - той мене прославляє. (Іван. 8:54)

55 Та ви його не спізнали, я ж знаю його. І коли сказав би я, що не знаю його, був би і я такий, як ви, неправдомовець. Та я його знаю і бережу його слово. (Іван. 8:55)

56 Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій - і звидів, і втішився.» (Іван. 8:56)

57 Юдеї ж йому: «Ще й п'ятдесят років нема тобі, а ти Авраама бачив?» (Іван. 8:57)

58 І сказав їм Ісус: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є.» (Іван. 8:58)

59 І вхопили каміння, щоб кинути на нього, - та Ісус перейшов посеред них і полишив храм. (Іван. 8:59)

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.