1 По тому пішов Ісус на той бік Галилейського Тиверіядського моря.

2 І йшла за ним сила народу, бачили бо чуда, які вчинив він із недужими. (Іван. 6:2)

3 Тож зійшов Ісус на гору й сів там з учнями своїми. (Іван. 6:3)

4 А було вже недалеко до Пасхи, свята юдейського. (Іван. 6:4)

5 Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа: «Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?» (Іван. 6:5)

6 Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити. (Іван. 6:6)

7 Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало.» (Іван. 6:7)

8 Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра: (Іван. 6:8)

9 «Є тут один хлопчина; він має п'ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!» (Іван. 6:9)

10 І мовив Ісус: «Веліте людям сісти.» Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки - числом тисяч із п'ять. (Іван. 6:10)

11 І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли. (Іван. 6:11)

12 Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало.» (Іван. 6:12)

13 Отож зібрали - і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли. (Іван. 6:13)

14 Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.» (Іван. 6:14)

15 І довідався Ісус, що вони мають намір прийти й узяти його, щоб зробити царем, - і віддалився сам-один на гору знов. (Іван. 6:15)

16 Коли ж настав вечір, учні його зійшли на морське узбережжя (Іван. 6:16)

17 і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже й посутеніло, а Ісус ще не був прийшов до них. (Іван. 6:17)

18 І схвилювалося море від великого вітровію. (Іван. 6:18)

19 Пропливли вони з двадцять п'ять чи тридцять стадій, аж бачать - Ісус іде морем, до човна зближається, - та й налякались. (Іван. 6:19)

20 А він же до них: «Це я, не лякайтесь!» (Іван. 6:20)

21 І хотіли його взяти у човен, але човен відразу пристав до землі, до якої прямували. (Іван. 6:21)

22 А наступного дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми і яким його учні відпливли самі. (Іван. 6:22)

23 Інші ж човни прибули з Тиверіяди близько до того місця, де їли хліб, коли то Господь склав був подяку. (Іван. 6:23)

24 Отож, коли народ побачив, що нема там ані Ісуса, ані його учнів, то сіли в човни і прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса. (Іван. 6:24)

25 Знайшовши його по тім боці моря, мовили до нього: «Учителю, коли ж ти прибув сюди?» (Іван. 6:25)

26 А Ісус їм у відповідь: «Істинно, істинно говорю вам: Ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися. (Іван. 6:26)

27 Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, - яку як дасть вам Син Чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував.» (Іван. 6:27)

28 Вони ж мовили до нього: «Що робити нам, щоб діла Божі чинити?» (Іван. 6:28)

29 А Ісус відповів і сказав їм: «Діло Боже - вірувати в того, кого він послав.» (Іван. 6:29)

30 Тоді вони йому: «Який же знак твориш ти, щоб ми побачили й увірували в тебе? Що вчиниш? (Іван. 6:30)

31 Батьки наші манну в пустині споживали, як ото написано: Дав їм хліб з неба їсти.» (Іван. 6:31)

32 Ісус же сказав їм: «Істинно, істинно говорю вам: Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба. (Іван. 6:32)

33 Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає.» (Іван. 6:33)

34 Мовили тоді до нього: «Господи, хліба такого давай нам повсякчасно!» (Іван. 6:34)

35 Ісус же їм: «Я - хліб життя. Хто приходить до мене - не голодуватиме; хто в мене вірує - не матиме спраги ніколи. (Іван. 6:35)

36 Та я сказав був вам: Ви й бачили мене, а не віруєте. (Іван. 6:36)

37 Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину; (Іван. 6:37)

38 бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав. (Іван. 6:38)

39 Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня. (Іван. 6:39)

40 Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.» (Іван. 6:40)

41 І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов», (Іван. 6:41)

42 і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?» (Іван. 6:42)

43 А Ісус їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою. (Іван. 6:43)

44 Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, - і я воскрешу його останнього дня. (Іван. 6:44)

45 Написано в пророків: Усі будуть поучені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до мене приходить. (Іван. 6:45)

46 Не (кажу), щоб хтось Отця бачив, бо той тільки Отця бачив, хто від Бога. (Іван. 6:46)

47 Істинно, істинно говорю вам: Хто вірує, той живе життям вічним. (Іван. 6:47)

48 Я - хліб життя. (Іван. 6:48)

49 Батьки ваші манну в пустині споживали, - і померли. (Іван. 6:49)

50 Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. (Іван. 6:50)

51 Я - хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це - тіло моє за життя світу.» (Іван. 6:51)

52 Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?» (Іван. 6:52)

53 А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. (Іван. 6:53)

54 Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня. (Іван. 6:54)

55 Бо тіло моє - їжа правдива, і кров моя - правдивий напій. (Іван. 6:55)

56 Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я - в ньому. (Іван. 6:56)

57 Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною. (Іван. 6:57)

58 Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.» (Іван. 6:58)

59 Те говорив він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі. (Іван. 6:59)

60 Почувши це, багато з-поміж його учнів говорили: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?» (Іван. 6:60)

61 Ісус же, знавши в собі що учні його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу? (Іван. 6:61)

62 А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, - що тоді? (Іван. 6:62)

63 Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух - ті слова що їх я вимовив до вас, вони й життя. (Іван. 6:63)

64 Деякі з вас, однак, не вірують.» Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить його. (Іван. 6:64)

65 Тож додав: «Ось чому я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до мене, коли йому того не буде дано Отцем.» (Іван. 6:65)

66 Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили. (Іван. 6:66)

67 Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися?» (Іван. 6:67)

68 Але озвався до нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе - слова життя вічного! (Іван. 6:68)

69 Ми й увірували й спізнали, що ти - Божий Святий.» (Іван. 6:69)

70 Ісус же відрік їм: «Хіба я не вибрав вас дванадцятьох? Та один же з вас - диявол!» (Іван. 6:70)

71 А говорив він про Юду, сина Симона Іскаріота, - той бо, один з дванадцятьох, і мав його зрадити. (Іван. 6:71)

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.