1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря.

2 А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими. (Іван. 6:2)

3 Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями. (Іван. 6:3)

4 Наближалася ж Пасха, свято юдейське. (Іван. 6:4)

5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились? (Іван. 6:5)

6 Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити. (Іван. 6:6)

7 Пилип Йому відповідь дав: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав. (Іван. 6:7)

8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра: (Іван. 6:8)

9 Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку! (Іван. 6:9)

10 А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч. (Іван. 6:10)

11 А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони. (Іван. 6:11)

12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло. (Іван. 6:12)

13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п'яти ячних хлібів. (Іван. 6:13)

14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ! (Іван. 6:14)

15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один. (Іван. 6:15)

16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море. (Іван. 6:16)

17 І, ввійшовши до човна, на другий бік моря вони попливли, до Капернауму. І темрява вже наступила була, а Ісус ще до них не приходив. (Іван. 6:17)

18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилювалося море. (Іван. 6:18)

19 Як вони ж пропливли стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до човна зближається, і їх страх обгорнув... (Іван. 6:19)

20 Він же каже до них: Це Я, не лякайтесь! (Іван. 6:20)

21 І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли. (Іван. 6:21)

22 А наступного дня той народ, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого човна, крім одного того, що до нього ввійшли були учні Його, не було, і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями, але відпливли самі учні. (Іван. 6:22)

23 А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку. (Іван. 6:23)

24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, і шукали Ісуса. (Іван. 6:24)

25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю? (Іван. 6:25)

26 Відповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились. (Іван. 6:26)

27 Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець. (Іван. 6:27)

28 Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі? (Іван. 6:28)

29 Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав. (Іван. 6:29)

30 А вони відказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш? (Іван. 6:30)

31 Наші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу. (Іван. 6:31)

32 А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба. (Іван. 6:32)

33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові. (Іван. 6:33)

34 А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба такого нам завжди! (Іван. 6:34)

35 Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме. (Іван. 6:35)

36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте. (Іван. 6:36)

37 Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть. (Іван. 6:37)

38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене. (Іван. 6:38)

39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня. (Іван. 6:39)

40 Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. (Іван. 6:40)

41 Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: Я той хліб, що з неба зійшов. (Іван. 6:41)

42 І казали вони: хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов? (Іван. 6:42)

43 А Ісус відповів і промовив до них: Не ремствуйте ви між собою! (Іван. 6:43)

44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня. (Іван. 6:44)

45 У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене. (Іван. 6:45)

46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога. (Іван. 6:46)

47 Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має. (Іван. 6:47)

48 Я хліб життя! (Іван. 6:48)

49 Отці ваші в пустині їли манну, і померли. (Іван. 6:49)

50 То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає. (Іван. 6:50)

51 Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам. (Іван. 6:51)

52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити? (Іван. 6:52)

53 І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. (Іван. 6:53)

54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. (Іван. 6:54)

55 Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття. (Іван. 6:55)

56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому. (Іван. 6:56)

57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною. (Іван. 6:57)

58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік! (Іван. 6:58)

59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі. (Іван. 6:59)

60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її? (Іван. 6:60)

61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує? (Іван. 6:61)

62 А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був? (Іван. 6:62)

63 То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя. (Іван. 6:63)

64 Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його. (Іван. 6:64)

65 І сказав Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те. (Іван. 6:65)

66 Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним. (Іван. 6:66)

67 І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти? (Іван. 6:67)

68 Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного. (Іван. 6:68)

69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого! (Іван. 6:69)

70 Відповів їм Ісус: Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол... (Іван. 6:70)

71 Це сказав Він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох. (Іван. 6:71)

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.