1 Коли ж Господь дізнався, що зачули фарисеї, начебто Ісус більше збирає і христить учнів, аніж Йоан,

2 - а не христив же Ісус сам, лише учні його, (Іван. 4:2)

3 то полишив він Юдею і подався знову до Галилеї. (Іван. 4:3)

4 А треба було йому переходити Самарією. (Іван. 4:4)

5 Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові. (Іван. 4:5)

6 Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину. (Іван. 4:6)

7 Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.» (Іван. 4:7)

8 Учні ж його пішли були до міста харчів купити. (Іван. 4:8)

9 Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами. (Іван. 4:9)

10 Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.» (Іван. 4:10)

11 Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, - то звідкіля б у тебе вода жива? (Іван. 4:11)

12 Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?» (Іван. 4:12)

13 А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити. (Іван. 4:13)

14 Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, - не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.» (Іван. 4:14)

15 Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.» (Іван. 4:15)

16 «Піди ж, - мовить до неї, - позви чоловіка свого та й повертайся сюди.» (Іван. 4:16)

17 Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила - відрік їй, - Не маю чоловіка! (Іван. 4:17)

18 П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, - не чоловік він тобі. Правду мовила єси.» (Іван. 4:18)

19 А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, - пророк ти. (Іван. 4:19)

20 Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите - в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.» (Іван. 4:20)

21 Ісус до неї: «Повір мені, жінко, - час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві. (Іван. 4:21)

22 Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння. (Іван. 4:22)

23 Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. (Іван. 4:23)

24 Бог - Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.» (Іван. 4:24)

25 Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.» (Іван. 4:25)

26 А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.» (Іван. 4:26)

27 Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.» (Іван. 4:27)

28 Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям: (Іван. 4:28)

29 «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?» (Іван. 4:29)

30 І вийшли з міста й подалися до нього. (Іван. 4:30)

31 А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.» (Іван. 4:31)

32 Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.» (Іван. 4:32)

33 Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?» (Іван. 4:33)

34 «Їжа моя, - каже до них Ісус, - волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити. (Іван. 4:34)

35 Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, - вони вже для жнив доспіли. (Іван. 4:35)

36 Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, - щоб сіяч із женцем укупі раділи. (Іван. 4:36)

37 Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший. (Іван. 4:37)

38 Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.» (Іван. 4:38)

39 Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила». (Іван. 4:39)

40 Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там. (Іван. 4:40)

41 Та й багато більше увірували з-за його слова. (Іван. 4:41)

42 Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання - самі бо чули й знаємо, що направду він - світу Спаситель.» (Іван. 4:42)

43 А по двох днях вийшов він ізвідти в Галилею. (Іван. 4:43)

44 Сам бо Ісус посвідчив: «Не має пошанування пророк у своїй батьківщині.» (Іван. 4:44)

45 Коли ж прибув у Галилею, то прийняли його галилеяни: бачили бо все те, що вчинив він був на святі в Єрусалимі, - вони бо теж ходили на те свято. (Іван. 4:45)

46 Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі. (Іван. 4:46)

47 Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати. (Іван. 4:47)

48 Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!» (Іван. 4:48)

49 А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!» (Іван. 4:49)

50 Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі. (Іван. 4:50)

51 А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий. (Іван. 4:51)

52 Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. «Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», - сказали вони йому. (Іван. 4:52)

53 І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його. (Іван. 4:53)

54 Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею. (Іван. 4:54)

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.