1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його, (Іван. 4:2)

3 Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею. (Іван. 4:3)

4 І потрібно було Самарію Йому переходити. (Іван. 4:4)

5 Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові. (Іван. 4:5)

6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої. (Іван. 4:6)

7 Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені! (Іван. 4:7)

8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи. (Іван. 4:8)

9 Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами. (Іван. 4:9)

10 Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води. (Іван. 4:10)

11 Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу? (Іван. 4:11)

12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його? (Іван. 4:12)

13 Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову. (Іван. 4:13)

14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне. (Іван. 4:14)

15 Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати. (Іван. 4:15)

16 Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди. (Іван. 4:16)

17 Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю. (Іван. 4:17)

18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала. (Іван. 4:18)

19 Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти. (Іван. 4:19)

20 Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись. (Іван. 4:20)

21 Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви. (Іван. 4:21)

22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв. (Іван. 4:22)

23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. (Іван. 4:23)

24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись. (Іван. 4:24)

25 Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам. (Іван. 4:25)

26 Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою... (Іван. 4:26)

27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш? (Іван. 4:27)

28 Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить: (Іван. 4:28)

29 Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос? (Іван. 4:29)

30 І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли. (Іван. 4:30)

31 Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж! (Іван. 4:31)

32 А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви. (Іван. 4:32)

33 Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти? (Іван. 4:33)

34 Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити. (Іван. 4:34)

35 Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони! (Іван. 4:35)

36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи. (Іван. 4:36)

37 Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне. (Іван. 4:37)

38 Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли. (Іван. 4:38)

39 З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була! (Іван. 4:39)

40 А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні. (Іван. 4:40)

41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його. (Іван. 4:41)

42 А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу! (Іван. 4:42)

43 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею. (Іван. 4:43)

44 Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй. (Іван. 4:44)

45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони. (Іван. 4:45)

46 Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі. (Іван. 4:46)

47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти. (Іван. 4:47)

48 Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте! (Іван. 4:48)

49 Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя! (Іван. 4:49)

50 Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов. (Іван. 4:50)

51 А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе. (Іван. 4:51)

52 А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його. (Іван. 4:52)

53 Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім. (Іван. 4:53)

54 Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї. (Іван. 4:54)

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.