1 Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню,

2 де сорок день його спокушав диявол; і протягом тих днів Ісус не їв нічого. Коли ж вони скінчились, він зголоднів. (Луки. 4:2)

3 А диявол йому й каже: “Якщо ти Син Божий, скажи оцьому каменеві, щоб став хлібом.” (Луки. 4:3)

4 Ісус озвався до нього: “Писано, що не самим лише хлібом житиме людина.” (Луки. 4:4)

5 Тоді диявол вивів його високо, показав йому в одну мить усі царства світу, (Луки. 4:5)

6 і сказав до нього диявол: “Я дам тобі всю цю владу й славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу. (Луки. 4:6)

7 Тож коли ти поклонишся передо мною, вся твоя буде.” (Луки. 4:7)

8 Ісус у відповідь сказав до нього: “Писано: Ти будеш поклонятись Господові, Богові твоєму, і йому єдиному служити.” (Луки. 4:8)

9 Потім він повів його в Єрусалим, поставив на наріжнику храму й сказав до нього: “Коли ти Син Божий, кинься звідсіль додолу; (Луки. 4:9)

10 писано бо: Він ангелам своїм велітиме про тебе, щоб тебе зберігали; (Луки. 4:10)

11 і: Вони знімуть тебе на руки, щоб ти, ногою своєю не спіткнувсь о камінь.” (Луки. 4:11)

12 Але Ісус озвавсь до нього: “Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога твого.” (Луки. 4:12)

13 І скінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу. (Луки. 4:13)

14 Ісус у силі Духа повернувся в Галилею, і чутка про нього рознеслась по всій околичній країні. (Луки. 4:14)

15 Він навчав по всіх їхніх синагогах, і всі його хвалили. (Луки. 4:15)

16 І прибув він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу й встав, щоб читати. (Луки. 4:16)

17 Йому подано книгу пророка Ісаї, і, розгорнувши книгу, він натрапив на місце, де було написано: (Луки. 4:17)

18 “Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, (Луки. 4:18)

19 оповістити рік Господній сприятливий.” (Луки. 4:19)

20 А згорнувши книгу, він віддав її слузі та й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього. (Луки. 4:20)

21 І він почав до них говорити: “Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.” (Луки. 4:21)

22 Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: “Чи ж він не син Йосифа”? (Луки. 4:22)

23 А він казав їм: “Ви певно скажете мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на твоїй батьківщині.” (Луки. 4:23)

24 Він же додав: “Істинно кажу вам: Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині. (Луки. 4:24)

25 Та я вам кажу по правді: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як закрилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю, (Луки. 4:25)

26 однак, ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в краю Сидонськім, до вдови жінки. (Луки. 4:26)

27 Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак, ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.” (Луки. 4:27)

28 Почувши це, всі в синагозі наповнилися гніву (Луки. 4:28)

29 і, вставши, вигнали його геть за місто і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. (Луки. 4:29)

30 Та він, пройшовши серед них, пішов далі. (Луки. 4:30)

31 Потім прийшов у Капернаум, у місто галилейське, і навчав їх у суботу. (Луки. 4:31)

32 І дивувалися його науці, бо його слово було повне влади. (Луки. 4:32)

33 А був у синагозі чоловік, що мав нечистого духа, і він закричав голосом сильним: (Луки. 4:33)

34 “Лиши, що нам і тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов ти погубити нас? Я знаю, хто ти: ти - святий Божий.” (Луки. 4:34)

35 Ісус же погрозив йому, кажучи: “Мовчи і вийди з нього.” І кинувши його перед усіма, демон вийшов з нього, нічого злого не зробивши йому. (Луки. 4:35)

36 Жах огорнув усіх, і вони один до одного казали: “Що за слово, - що з владою й силою велить нечистим духам, і вони виходять!” (Луки. 4:36)

37 І рознеслася про нього чутка скрізь по всій тій країні. (Луки. 4:37)

38 Вийшовши з синагоги, він пішов до Симонової хати. Теща ж Симона була в тяжкій гарячці, і його за неї попросили. (Луки. 4:38)

39 І, нахилившися над нею, він погрозив гарячці, та й гарячка відійшла від неї і, зараз же підвівшись, теща почала їм услуговувати. (Луки. 4:39)

40 А як заходило сонце, всі, хто мав яких недужих на різні хвороби, приводили їх до нього, і він на кожного з них клав руки та й оздоровляв їх. (Луки. 4:40)

41 А з багатьох з них виходили також і біси, що кричали: “Ти - Син Божий!” Та він, грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що він - Христос. (Луки. 4:41)

42 Як настав день, він вийшов і подався на самітне місце, а люди кинулись його шукати і, знайшовши, хотіли затримати його, від себе не пустити. (Луки. 4:42)

43 А він сказав їм: “Я маю й іншим містам звіщати Добру Новину про Царство Боже, бо я на це посланий.” (Луки. 4:43)

44 І проповідував по синагогах у Юдеї. (Луки. 4:44)

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.