1 А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

2 І, зв'язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали. (Матв. 27:2)

3 Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим, (Матв. 27:3)

4 та й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам... (Матв. 27:4)

5 І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився... (Матв. 27:5)

6 А первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти до сховку церковного, це ж бо заплата за кров. (Матв. 27:6)

7 А порадившись, купили на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати, (Матв. 27:7)

8 чому й зветься те поле полем крови аж до сьогодні. (Матв. 27:8)

9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: І взяли вони тридцять срібняків, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві, (Матв. 27:9)

10 і дали їх за поле ганчарське, як Господь наказав був мені. (Матв. 27:10)

11 Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш. (Матв. 27:11)

12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував. (Матв. 27:12)

13 Тоді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують? (Матв. 27:13)

14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований. (Матв. 27:14)

15 Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в'язня одного, котрого хотіли вони. (Матв. 27:15)

16 Був тоді в'язень відомий, що звався Варавва. (Матв. 27:16)

17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос? (Матв. 27:17)

18 Бо він знав, що Його через заздрощі видали. (Матв. 27:18)

19 Коли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього... (Матв. 27:19)

20 А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти. (Матв. 27:20)

21 Намісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відказали: Варавву. (Матв. 27:21)

22 Пилат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Нехай розп'ятий буде!... (Матв. 27:22)

23 А намісник спитав: Яке ж зло Він зробив? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: Нехай розп'ятий буде! (Матв. 27:23)

24 І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите... (Матв. 27:24)

25 А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!... (Матв. 27:25)

26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп'ятий був. (Матв. 27:26)

27 Тоді то намісникові вояки, до преторія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ. (Матв. 27:27)

28 І, роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього. (Матв. 27:28)

29 І, сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову, а тростину в правицю Його. І, навколішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: Радій, Царю Юдейський! (Матв. 27:29)

30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били... (Матв. 27:30)

31 А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зодягнули в одежу Його. І повели Його на розп'яття. (Матв. 27:31)

32 А виходячи, стріли одного кірінеянина, Симон на ймення, його змусили нести для Нього хреста. (Матв. 27:32)

33 І, прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище, (Матв. 27:33)

34 дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, та, покуштувавши, Він пити не схотів. (Матв. 27:34)

35 А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба. (Матв. 27:35)

36 І, посідавши, стерегли Його там. (Матв. 27:36)

37 І напис провини Його помістили над Його головою: Це Ісус, Цар Юдейський. (Матв. 27:37)

38 Тоді розп'ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч. (Матв. 27:38)

39 А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали, (Матв. 27:39)

40 і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста! (Матв. 27:40)

41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили: (Матв. 27:41)

42 Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому! (Матв. 27:42)

43 Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий... (Матв. 27:43)

44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті. (Матв. 27:44)

45 А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі! (Матв. 27:45)

46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?... (Матв. 27:46)

47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю. (Матв. 27:47)

48 А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити. (Матв. 27:48)

49 Інші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволяти Його. (Матв. 27:49)

50 А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав... (Матв. 27:50)

51 І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі, (Матв. 27:51)

52 і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих, (Матв. 27:52)

53 а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились. (Матв. 27:53)

54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий! (Матв. 27:54)

55 Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували. (Матв. 27:55)

56 Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих. (Матв. 27:56)

57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім'я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса. (Матв. 27:57)

58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати. (Матв. 27:58)

59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою, (Матв. 27:59)

60 і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов. (Матв. 27:60)

61 Була ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насупроти гробу. (Матв. 27:61)

62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї, (Матв. 27:62)

63 і сказали: Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну. (Матв. 27:63)

64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу... (Матв. 27:64)

65 Відказав їм Пилат: Сторожу ви маєте, ідіть, забезпечте, як знаєте. (Матв. 27:65)

66 І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили. (Матв. 27:66)

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.