1 І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:

2 Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп'яття. (Матв. 26:2)

3 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою, (Матв. 26:3)

4 і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити. (Матв. 26:4)

5 І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась. (Матв. 26:5)

6 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого, (Матв. 26:6)

7 підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він. (Матв. 26:7)

8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство? (Матв. 26:8)

9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим. (Матв. 26:9)

10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені. (Матв. 26:10)

11 Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте. (Матв. 26:11)

12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій. (Матв. 26:12)

13 Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона! (Матв. 26:13)

14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників, (Матв. 26:14)

15 і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків. (Матв. 26:15)

16 І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його. (Матв. 26:16)

17 А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі? (Матв. 26:17)

18 А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе. (Матв. 26:18)

19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати. (Матв. 26:19)

20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл. (Матв. 26:20)

21 І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене... (Матв. 26:21)

22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи? (Матв. 26:22)

23 А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене. (Матв. 26:23)

24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився! (Матв. 26:24)

25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав... (Матв. 26:25)

26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє. (Матв. 26:26)

27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі, (Матв. 26:27)

28 бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів! (Матв. 26:28)

29 Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця. (Матв. 26:29)

30 А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли. (Матв. 26:30)

31 Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари. (Матв. 26:31)

32 По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї. (Матв. 26:32)

33 А Петро відповів і сказав Йому: Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи. (Матв. 26:33)

34 Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене... (Матв. 26:34)

35 Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе! Так сказали й усі учні. (Матв. 26:35)

36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам. (Матв. 26:36)

37 І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити. (Матв. 26:37)

38 Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною... (Матв. 26:38)

39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, не як Я хочу, а як Ти... (Матв. 26:39)

40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?... (Матв. 26:40)

41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло. (Матв. 26:41)

42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя! (Матв. 26:42)

43 І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. (Матв. 26:43)

44 І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши. (Матв. 26:44)

45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський... (Матв. 26:45)

46 Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник! (Матв. 26:46)

47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями. (Матв. 26:47)

48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його. (Матв. 26:48)

49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його. (Матв. 26:49)

50 Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його. (Матв. 26:50)

51 А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо. (Матв. 26:51)

52 Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть. (Матв. 26:52)

53 Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіонів Анголів? (Матв. 26:53)

54 Але як має збутись Писання, що так статися мусить? (Матв. 26:54)

55 Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви. (Матв. 26:55)

56 Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили Його й повтікали... (Матв. 26:56)

57 А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші. (Матв. 26:57)

58 Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець. (Матв. 26:58)

59 А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому, (Матв. 26:59)

60 і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з'явилися двоє, (Матв. 26:60)

61 і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його. (Матв. 26:61)

62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать супроти Тебе? (Матв. 26:62)

63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий? (Матв. 26:63)

64 Промовляє до нього Ісус: Ти сказав... А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме! (Матв. 26:64)

65 Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу! (Матв. 26:65)

66 Як вам іздається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти! (Матв. 26:66)

67 Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били, (Матв. 26:67)

68 і казали: Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?... (Матв. 26:68)

69 А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином! (Матв. 26:69)

70 А він перед всіма відрікся, сказавши: Не відаю я, що ти кажеш... (Матв. 26:70)

71 А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала приявним там людям: Оцей був з Ісусом Назарянином! (Матв. 26:71)

72 І він знову відрікся та став присягатись: Не знаю Цього Чоловіка!... (Матв. 26:72)

73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе. (Матв. 26:73)

74 Тоді він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка! І заспівав півень хвилі тієї... (Матв. 26:74)

75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав... (Матв. 26:75)

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.