Буття 22

1 Після того Бог випробував Авраама. Отож сказав до нього: `Аврааме!` Той же відповів: `Я тут!`

2 Бог сказав: `Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія-край та й принеси його там у всепалення на одній з гір, що її я тобі вкажу.`

3 Встав Авраам рано-вранці, осідлав свого осла, взяв із собою двох слуг та Ісаака, сина свого, наколов дров на всепалення і пішов на місце, що призначив йому Бог.

4 На третій день підвів Авраам свої очі й, побачивши здалека те місце,

5 сказав своїм слугам: `Побудьте тут з ослом, а я з хлоп'ям підемо аж он туди та, поклонившись Богові, повернемося до вас.`

6 Тож узяв Авраам дрова всепалення та й поклав на Ісаака, сина свого; сам же взяв у руки вогонь і ніж, і пішли вони обидва вкупі.

7 Тоді Ісаак заговорив до Авраама, батька свого, кажучи: `Батьку!` - А той: `Що тобі, сину?` `Ось`, каже він, `вогонь і дрова; а де ягня на всепалення?`

8 Авраам же: `Бог подбає собі ягня на всепалення, сину.` І йшли вони обидва разом.

9 Як же прийшли на місце, про яке сказав йому Бог, то спорудив Авраам жертовник, розклав дрова і, зв'язавши Ісаака, сина свого, поклав його на жертовник, зверху на дровах.

10 Тоді простягнув Авраам свою руку й узяв ножа, щоб принести в жертву сина свого.

11 Та ангел Господній кликнув до нього з неба і сказав: `Аврааме, Аврааме!` Той відповів: `Я тут!`

12 І сказав (Бог): `Не простягай руки твоєї на хлопця, не чини йому нічого! Тепер бо знаю, що ти боїшся Бога, що ти не пощадив свого сина, свого єдиного, для мене.`

13 Коли Авраам підвів очі свої й дивиться - аж ось позаду (нього) баран, заплутаний у кущах рогами. Пішов Авраам, узяв того барана і приніс його у всепалення замість свого сина.

14 І назвав Авраам те місце `Господь явився`, як то й посьогодні кажуть: `На горі, де Господь явився.`

15 Ангел же Господній кликнув до Авраама вдруге з неба;

16 і сказав: `Клянуся мною самим - слово Господнє: за те, що ти вчинив це і не пощадив сина твого, твого єдиного,

17 я поблагословлю тебе вельми й дуже розмножу твоє потомство, як зорі на небі і як пісок, що на березі моря. Твої потомки займуть міста своїх ворогів.

18 У твоєму потомстві благословляться всі народи землі, тому що ти послухав мого голосу.`

19 Тоді Авраам повернувся до своїх слуг, і вони підвелись та й пішли разом до Версавії. І там у Версавії Авраам оселився.

20 І сталося, що після того сповіщено Авраама так: `Он і Мілка, вона теж породила синів Нахорові, твоєму братові:

21 Уца, його первородного, і Буза, його брата, Кемуела, батька Араму;

22 Кеседа, Хазо, Пілдаша, їдлафа та Бетуела.

23 Бетуел же мав Ревеку. Вісім оцих синів вродила Мілка Нахорові, Авраамовому братові.

24 А його наложниця, на ім'я Реума, теж породила - Теваха, Гахама, Тахаша й Мааху.

Буття 23

1 Було ж віку Сари сто двадцять сім років.

2 І вмерла Сара в Кіріят-Арбі, себто в Хевроні, в Ханаан-краю. Тож Авраам увійшов справляти жалобу по Сарі та плакати по ній.

3 Потім Авраам устав від мертвої своєї і промовив до синів Хета, кажучи:

4 `Чужинець я і приходень у вас. Дайте мені серед вас посілість на гріб, щоб я міг поховати з очей моїх мою мертву.`

5 Сини ж Хета відповіли Авраамові, кажучи йому:

6 `Послухай нас, добродію! Ти могутній князь серед нас. У найліпшім з наших гробів поховай твою мертву. Ніхто з нас не відмовить тобі свого гробу, щоб ти міг поховати свою небіжку.`

7 Підвівся Авраам і, вклонившись людям цього краю, синам Хета,

8 сказав до них таке: `Якщо така ваша воля, щоб я поховав з-посеред себе мого мерця, то послухайте мене й упросіть за мене в Ефрона, Цохарового сина,

9 щоб він відступив мені печеру Махпелу, що належить йому, а яка є на краю його поля. За повну ціну нехай він мені відступить її серед вас у власність на гріб.`

10 Ефрон же сидів серед синів Хета. Тож відповів Ефрон хеттит Авраамові так, що сини Хета чули; всі ті, що входили через ворота його міста:

11 `Ні, добродію! Послухай (радше) мене. Я даю тобі це поле ще й печеру, що на ньому, теж даю тобі. На очах синів мого народу даю її тобі. Поховай твого мерця.`

12 Тут Авраам вклонився перед людьми того краю,

13 і промовив до Ефрона так, що чули люди цього краю, кажучи: `Та коли б ти послухав радше мене! Я дам тобі гроші за це поле, візьми їх від мене й нехай я поховаю там свого мерця.`

14 Ефрон же відповів Авраамові кажучи:

15 `Добродію, послухай мене! Землі (тут) на чотириста шеклів срібла; та що воно між мною і тобою? Поховай мерця твого!`

16 Послухав Авраам Ефрона й відважив він Ефронові срібло, як проговорився він в присутності синів Хета - чотириста шеклів срібла, - що було в обігу в купців.

17 Отак поле Ефрона, що в Махігелі, проти Мамре, поле з печерою на ньому й зо всіма деревами, які на полі та на всіх межах навкруги,

18 перейшло у власність Авраама на очах синів Хета; всіх, що входили через ворота його міста.

19 Після того ж Авраам поховав Сару, свою жінку, в печері на полі Махпела, проти Мамре, тобто Хеврону, в Ханаан-краю.

20 Так ото дісталось Авраамові від синів Хета у власність на гробницю поле з печерою, що на ньому.

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.