Буття 22

1 Після того Бог випробував Авраама. Отож сказав до нього: `Аврааме!` Той же відповів: `Я тут!`

2 Бог сказав: `Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія-край та й принеси його там у всепалення на одній з гір, що її я тобі вкажу.` (Бутт. 22:2)

3 Встав Авраам рано-вранці, осідлав свого осла, взяв із собою двох слуг та Ісаака, сина свого, наколов дров на всепалення і пішов на місце, що призначив йому Бог. (Бутт. 22:3)

4 На третій день підвів Авраам свої очі й, побачивши здалека те місце, (Бутт. 22:4)

5 сказав своїм слугам: `Побудьте тут з ослом, а я з хлоп'ям підемо аж он туди та, поклонившись Богові, повернемося до вас.` (Бутт. 22:5)

6 Тож узяв Авраам дрова всепалення та й поклав на Ісаака, сина свого; сам же взяв у руки вогонь і ніж, і пішли вони обидва вкупі. (Бутт. 22:6)

7 Тоді Ісаак заговорив до Авраама, батька свого, кажучи: `Батьку!` - А той: `Що тобі, сину?` `Ось`, каже він, `вогонь і дрова; а де ягня на всепалення?` (Бутт. 22:7)

8 Авраам же: `Бог подбає собі ягня на всепалення, сину.` І йшли вони обидва разом. (Бутт. 22:8)

9 Як же прийшли на місце, про яке сказав йому Бог, то спорудив Авраам жертовник, розклав дрова і, зв'язавши Ісаака, сина свого, поклав його на жертовник, зверху на дровах. (Бутт. 22:9)

10 Тоді простягнув Авраам свою руку й узяв ножа, щоб принести в жертву сина свого. (Бутт. 22:10)

11 Та ангел Господній кликнув до нього з неба і сказав: `Аврааме, Аврааме!` Той відповів: `Я тут!` (Бутт. 22:11)

12 І сказав (Бог): `Не простягай руки твоєї на хлопця, не чини йому нічого! Тепер бо знаю, що ти боїшся Бога, що ти не пощадив свого сина, свого єдиного, для мене.` (Бутт. 22:12)

13 Коли Авраам підвів очі свої й дивиться - аж ось позаду (нього) баран, заплутаний у кущах рогами. Пішов Авраам, узяв того барана і приніс його у всепалення замість свого сина. (Бутт. 22:13)

14 І назвав Авраам те місце `Господь явився`, як то й посьогодні кажуть: `На горі, де Господь явився.` (Бутт. 22:14)

15 Ангел же Господній кликнув до Авраама вдруге з неба; (Бутт. 22:15)

16 і сказав: `Клянуся мною самим - слово Господнє: за те, що ти вчинив це і не пощадив сина твого, твого єдиного, (Бутт. 22:16)

17 я поблагословлю тебе вельми й дуже розмножу твоє потомство, як зорі на небі і як пісок, що на березі моря. Твої потомки займуть міста своїх ворогів. (Бутт. 22:17)

18 У твоєму потомстві благословляться всі народи землі, тому що ти послухав мого голосу.` (Бутт. 22:18)

19 Тоді Авраам повернувся до своїх слуг, і вони підвелись та й пішли разом до Версавії. І там у Версавії Авраам оселився. (Бутт. 22:19)

20 І сталося, що після того сповіщено Авраама так: `Он і Мілка, вона теж породила синів Нахорові, твоєму братові: (Бутт. 22:20)

21 Уца, його первородного, і Буза, його брата, Кемуела, батька Араму; (Бутт. 22:21)

22 Кеседа, Хазо, Пілдаша, їдлафа та Бетуела. (Бутт. 22:22)

23 Бетуел же мав Ревеку. Вісім оцих синів вродила Мілка Нахорові, Авраамовому братові. (Бутт. 22:23)

24 А його наложниця, на ім'я Реума, теж породила - Теваха, Гахама, Тахаша й Мааху. (Бутт. 22:24)

Буття 23

1 Було ж віку Сари сто двадцять сім років.

2 І вмерла Сара в Кіріят-Арбі, себто в Хевроні, в Ханаан-краю. Тож Авраам увійшов справляти жалобу по Сарі та плакати по ній. (Бутт. 23:2)

3 Потім Авраам устав від мертвої своєї і промовив до синів Хета, кажучи: (Бутт. 23:3)

4 `Чужинець я і приходень у вас. Дайте мені серед вас посілість на гріб, щоб я міг поховати з очей моїх мою мертву.` (Бутт. 23:4)

5 Сини ж Хета відповіли Авраамові, кажучи йому: (Бутт. 23:5)

6 `Послухай нас, добродію! Ти могутній князь серед нас. У найліпшім з наших гробів поховай твою мертву. Ніхто з нас не відмовить тобі свого гробу, щоб ти міг поховати свою небіжку.` (Бутт. 23:6)

7 Підвівся Авраам і, вклонившись людям цього краю, синам Хета, (Бутт. 23:7)

8 сказав до них таке: `Якщо така ваша воля, щоб я поховав з-посеред себе мого мерця, то послухайте мене й упросіть за мене в Ефрона, Цохарового сина, (Бутт. 23:8)

9 щоб він відступив мені печеру Махпелу, що належить йому, а яка є на краю його поля. За повну ціну нехай він мені відступить її серед вас у власність на гріб.` (Бутт. 23:9)

10 Ефрон же сидів серед синів Хета. Тож відповів Ефрон хеттит Авраамові так, що сини Хета чули; всі ті, що входили через ворота його міста: (Бутт. 23:10)

11 `Ні, добродію! Послухай (радше) мене. Я даю тобі це поле ще й печеру, що на ньому, теж даю тобі. На очах синів мого народу даю її тобі. Поховай твого мерця.` (Бутт. 23:11)

12 Тут Авраам вклонився перед людьми того краю, (Бутт. 23:12)

13 і промовив до Ефрона так, що чули люди цього краю, кажучи: `Та коли б ти послухав радше мене! Я дам тобі гроші за це поле, візьми їх від мене й нехай я поховаю там свого мерця.` (Бутт. 23:13)

14 Ефрон же відповів Авраамові кажучи: (Бутт. 23:14)

15 `Добродію, послухай мене! Землі (тут) на чотириста шеклів срібла; та що воно між мною і тобою? Поховай мерця твого!` (Бутт. 23:15)

16 Послухав Авраам Ефрона й відважив він Ефронові срібло, як проговорився він в присутності синів Хета - чотириста шеклів срібла, - що було в обігу в купців. (Бутт. 23:16)

17 Отак поле Ефрона, що в Махігелі, проти Мамре, поле з печерою на ньому й зо всіма деревами, які на полі та на всіх межах навкруги, (Бутт. 23:17)

18 перейшло у власність Авраама на очах синів Хета; всіх, що входили через ворота його міста. (Бутт. 23:18)

19 Після того ж Авраам поховав Сару, свою жінку, в печері на полі Махпела, проти Мамре, тобто Хеврону, в Ханаан-краю. (Бутт. 23:19)

20 Так ото дісталось Авраамові від синів Хета у власність на гробницю поле з печерою, що на ньому. (Бутт. 23:20)

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.