1 Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.
2 І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.
3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,
4 і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.
5 Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.
6 І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.
7 Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
8 Ісус послав Петра та Йоана:
9 Вони його спитали: “Де хочеш, щоб ми приготували?”
10 Він відповів їм:
11
12
13 Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
14 І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.
15 І він до них промовив:
16
17 І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив:
18
19 І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив:
20 Так само чашу по вечері, кажучи:
21
22
23 І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.
24 Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
25 Ісус сказав їм:
26
27
28
29
30
31
32
33 “Господи”, - сказав Петро до нього, - “з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.”
34 А Ісус мовив:
35 Далі сказав їм:
36 “Нічого”, - відповіли. Він же до них промовив:
37
38 Вони казали: “Господи! Ось два мечі тут.” А він відповів їм:
39 Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.
40 Якже прибув на місце, він сказав їм:
41 І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися:
42
43 Тоді з'явився йому ангел з неба, що підкріплював його.
44 Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.
45 Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.
46 І сказав їм:
47 Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.
48 А Ісус сказав до нього:
49 Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: “Господи, чи не вдарити нам мечем?”
50 І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
51 Ісус озвався:
52 Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього:
53
54 Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.
55 І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.
56 Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: “І цей з ним був!”
57 А він відрікся, кажучи: “Не знаю його, жінко!”
58 Та трохи згодом другий, побачивши його: “І ти з них”, - каже. Але Петро відповів: “Ні, чоловіче!”
59 А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: “Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!”
60 Петро озвавсь: “Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.” І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.
61 І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав:
62 І, вийшовши звідти, заплакав гірко.
63 Тим часом люди, що держали його, б'ючи його, над ним знущалися
64 і, накривши, питали його: “Пророкуй, хто той, що вдарив тебе?”
65 І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.
66 Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій
67 і казали: “Коли ти - Христос, скажи нам.” Він відповів їм:
68
69
70 А всі сказали: “То, значить, ти Син Божий?” Він сказав до них:
71 “Навіщо нам ще свідки”, - сказали ті, - “самі ми чули з уст його.”
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?
![]() | Притчи 26:6admin |
![]() | Матфея 23:23Pavel_8 |
![]() | Титу 2:11AlexandrBrajnik |
![]() | Tanya |
![]() | Igorek |