1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

2 Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого. (Матв. 22:2)

3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти. (Матв. 22:3)

4 Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля! (Матв. 22:4)

5 Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг. (Матв. 22:5)

6 А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх. (Матв. 22:6)

7 І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив. (Матв. 22:7)

8 Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані. (Матв. 22:8)

9 Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля. (Матв. 22:9)

10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась. (Матв. 22:10)

11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного, (Матв. 22:11)

12 та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав. (Матв. 22:12)

13 Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів... (Матв. 22:13)

14 Бо багато покликаних, та вибраних мало. (Матв. 22:14)

15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його. (Матв. 22:15)

16 І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти. (Матв. 22:16)

17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? (Матв. 22:17)

18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте? (Матв. 22:18)

19 Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому. (Матв. 22:19)

20 А Він каже до них: Чий це образ і напис? (Матв. 22:20)

21 Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже. (Матв. 22:21)

22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли. (Матв. 22:22)

23 Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його, (Матв. 22:23)

24 та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого. (Матв. 22:24)

25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму. (Матв. 22:25)

26 Так само і другий, і третій, аж до сьомого. (Матв. 22:26)

27 А по всіх вмерла й жінка. (Матв. 22:27)

28 Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її. (Матв. 22:28)

29 Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили. (Матв. 22:29)

30 Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі. (Матв. 22:30)

31 А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже: (Матв. 22:31)

32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих. (Матв. 22:32)

33 А народ, чувши це, дивувався науці Його. (Матв. 22:33)

34 Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом. (Матв. 22:34)

35 І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи: (Матв. 22:35)

36 Учителю, котра заповідь найбільша в Законі? (Матв. 22:36)

37 Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. (Матв. 22:37)

38 Це найбільша й найперша заповідь. (Матв. 22:38)

39 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. (Матв. 22:39)

40 На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять. (Матв. 22:40)

41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав, (Матв. 22:41)

42 і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів. (Матв. 22:42)

43 Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже: (Матв. 22:43)

44 Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм. (Матв. 22:44)

45 Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син? (Матв. 22:45)

46 І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його. (Матв. 22:46)

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.