1 А як заколот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македонію.

2 Перейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом, прибув до Геллади, (Дії. 20:2)

3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відплинути в Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію. (Дії. 20:3)

4 Разом із ним пішов Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв'янин, і Тимофій, а з азійців Тихик та Трохим. (Дії. 20:4)

5 Вони відбули наперед, і нас дожидали в Троаді. (Дії. 20:5)

6 А ми відпливли із Филипів по святах Опрісноків, і прибули днів за п'ять у Троаду до них, де сім день прожили. (Дії. 20:6)

7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі. (Дії. 20:7)

8 А в горниці, де зібралися ми, було багато світел. (Дії. 20:8)

9 Юнак же один, Євтих на ім'я, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитнувся, і додолу упав із третього поверху, і підняли його мертвого... (Дії. 20:9)

10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: Заспокойтесь, бо душа його в ньому! (Дії. 20:10)

11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бесіду довго точив, аж до досвітку, потім відбув. (Дії. 20:11)

12 А хлопця живим привели, і зраділи немало. (Дії. 20:12)

13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти. (Дії. 20:13)

14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули в Мітілену. (Дії. 20:14)

15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного ж ми прибули до Мілету. (Дії. 20:15)

16 Бо Павло захотів поминути Ефес, щоб йому не баритися в Азії, бо він квапився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці. (Дії. 20:16)

17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви. (Дії. 20:17)

18 І, як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував, (Дії. 20:18)

19 і служив Господеві з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови, (Дії. 20:19)

20 як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах. (Дії. 20:20)

21 І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа. (Дії. 20:21)

22 І ось тепер, побуджений Духом, подаюсь я в Єрусалим, не відаючи, що там трапитись має мені, (Дії. 20:22)

23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене... (Дії. 20:23)

24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої. (Дії. 20:24)

25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже... (Дії. 20:25)

26 Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх, (Дії. 20:26)

27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу! (Дії. 20:27)

28 Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він. (Дії. 20:28)

29 Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть... (Дії. 20:29)

30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою... (Дії. 20:30)

31 Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки. (Дії. 20:31)

32 А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених. (Дії. 20:32)

33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав... (Дії. 20:33)

34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною. (Дії. 20:34)

35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати! (Дії. 20:35)

36 Проказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився. (Дії. 20:36)

37 І знявсь між усіма плач великий, і вони припадали на Павлову шию, і його цілували... (Дії. 20:37)

38 А найтяжче вони сумували з-за слова, яке він прорік, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля. (Дії. 20:38)

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.