1 І сталося, що коли Аполлос перебував у Коринті, то Павло, перейшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і деяких учнів знайшов,

2 та й спитав їх: Чи ви Духа Святого одержали, як увірували? А вони відказали йому: Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий! (Дії. 19:2)

3 І він запитав: Тож у що ви христились? Вони ж відказали: В Іванове хрищення. (Дії. 19:3)

4 І промовив Павло: Таж Іван христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса. (Дії. 19:4)

5 Як почули ж оце, то христились вони в Ім'я Господа Ісуса. (Дії. 19:5)

6 А коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них Дух Святий, і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати! (Дії. 19:6)

7 А всіх їх було чоловіка з дванадцять. (Дії. 19:7)

8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи. (Дії. 19:8)

9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана. (Дії. 19:9)

10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та геллени, слухали слово про Господа. (Дії. 19:10)

11 І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими, (Дії. 19:11)

12 так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них. (Дії. 19:12)

13 Дехто ж із мандрівних ворожбитів юдейських зачали закликати Ім'я Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує! (Дії. 19:13)

14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Скеви. (Дії. 19:14)

15 Відповів же злий дух і сказав їм: Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі? (Дії. 19:15)

16 І скочив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігши обох, подужав їх так, що втекли вони з дому нагі та поранені. (Дії. 19:16)

17 І це стало відоме юдеям та гелленам, усім, що в Ефесі замешкують, і острах напав на всіх їх, і славилося Ім'я Господа Ісуса. (Дії. 19:17)

18 І багато-хто з тих, що ввірували, приходили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої. (Дії. 19:18)

19 І багато-хто з тих, що займалися чарами, позносили книги свої та й перед усіма попалили. І злічили ціну їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм. (Дії. 19:19)

20 Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово! (Дії. 19:20)

21 А як сповнилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македонію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: Як побуду я там, то треба мені й Рим побачити. (Дії. 19:21)

22 Тож він послав у Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія й Ераста, а сам позостався якийсь час ув Азії. (Дії. 19:22)

23 І розрух чималий був стався там часу того за Господню дорогу. (Дії. 19:23)

24 Бо один золотар, Дмитро на ім'я, що робив срібляні Артемідині храмки, та ремісникам заробіток чималий давав, (Дії. 19:24)

25 згромадив він їх і ще інших подібних робітників, та й промовив: Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла заробіток ми маємо. (Дії. 19:25)

26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багатенно народу, говорячи, ніби то не боги, що руками пороблені. (Дії. 19:26)

27 І не тільки оце нам загрожує, що прийде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ. (Дії. 19:27)

28 Почувши ж оце, вони переповнились гнівом, та й стали кричати, говорячи: Артеміда ефеська велика! (Дії. 19:28)

29 І місто наповнилось заколотом. І кинулися однодушно до видовища, схопивши Павлових супутників Гая та Аристарха, македонян. (Дії. 19:29)

30 Як Павло ж хотів у народ увійти, то учні його не пустили. (Дії. 19:30)

31 Також дехто з азійських начальників, що були йому приятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдававсь на видовище. (Дії. 19:31)

32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхливі були, і багатенно з них навіть не знали, чого ради зібралися. (Дії. 19:32)

33 А з народу взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олександер дав знака рукою, і хотів виправдатися перед народом. (Дії. 19:33)

34 А коли розпізнали, що юдеянин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: Артеміда ефеська велика! (Дії. 19:34)

35 А як писар міський заспокоїв народ, то промовив: Мужі ефеські, яка ж то людина не знає, що місто Ефес то храмовий доглядач Артеміди великої й її образу, упалого з неба? (Дії. 19:35)

36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не робити необачно нічого. (Дії. 19:36)

37 А ви ж привели цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не зневажили. (Дії. 19:37)

38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на кого, то суди є на ринку й проконсули, один одного хай позивають. (Дії. 19:38)

39 А коли чогось іншого допоминаєтеся, то те вирішиться на законнім зібранні. (Дії. 19:39)

40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній розрух оскаржити можуть, і немає жадної причини, якою могли б виправдати це зборище. (Дії. 19:40)

41 (19-40) І, промовивши це, розпустив він громаду. (Дії. 19:41)

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.