1 Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто).

2 А був там чоловік, Закхей на ім'я; він був головою над митарями й був багатий. (Луки. 19:2)

3 Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту. (Луки. 19:3)

4 Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою. (Луки. 19:4)

5 Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: “Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.” (Луки. 19:5)

6 І зліз той швидко і прийняв його радо. (Луки. 19:6)

7 Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: “До чоловіка грішника зайшов у гостину.” (Луки. 19:7)

8 А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.” (Луки. 19:8)

9 Ісус сказав до нього: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. (Луки. 19:9)

10 Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.” (Луки. 19:10)

11 Як люди слухали це, Ісус сказав ще одну притчу, бо він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство Боже негайно має з'явитись. (Луки. 19:11)

12 Отож, він мовив: “Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім. (Луки. 19:12)

13 Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я повернуся. (Луки. 19:13)

14 Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами! (Луки. 19:14)

15 І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав. (Луки. 19:15)

16 Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять. (Луки. 19:16)

17 Гаразд, добрий слуго, - сказав пан, - тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами. (Луки. 19:17)

18 І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п'ять мін. (Луки. 19:18)

19 Він сказав і цьому: Ти теж будь над п'ятьма містами. (Луки. 19:19)

20 Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці, (Луки. 19:20)

21 бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв. (Луки. 19:21)

22 А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв. (Луки. 19:22)

23 Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками. (Луки. 19:23)

24 І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін. (Луки. 19:24)

25 Пане! -сказали йому, - він має вже десять! (Луки. 19:25)

26 Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має. (Луки. 19:26)

27 А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.” (Луки. 19:27)

28 Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму. (Луки. 19:28)

29 І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів, (Луки. 19:29)

30 кажучи: “Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив'язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв'яжіть його і приведіть. (Луки. 19:30)

31 Коли ж вас хтось спитає: Навіщо відв'язуєте? - ви скажете: Господь його потребує.” (Луки. 19:31)

32 Пішовши посланці, знайшли, як він сказав їм. (Луки. 19:32)

33 Коли вони відв'язували осля, господарі його спитали їх: “Навіщо відв'язуєте осля?” (Луки. 19:33)

34 Ті відповіли: “Господь його потребує”. (Луки. 19:34)

35 А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса. (Луки. 19:35)

36 І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі. (Луки. 19:36)

37 А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили, (Луки. 19:37)

38 кажучи: “Благословен цар, що йде в ім'я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!” (Луки. 19:38)

39 Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.” (Луки. 19:39)

40 Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.” (Луки. 19:40)

41 І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав, (Луки. 19:41)

42 кажучи: “Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима! (Луки. 19:42)

43 Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди; (Луки. 19:43)

44 вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені - за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.” (Луки. 19:44)

45 Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців, (Луки. 19:45)

46 кажучи до них: “Написано: Дім мій - дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.” (Луки. 19:46)

47 І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити, (Луки. 19:47)

48 та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього. (Луки. 19:48)

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.