1 Коли обидва ангели прийшли над вечір у Содом, Лот сидів коло міських воріт. Як тільки Лот їх побачив, став їм навстрічу, вклонився лицем до землі,

2 і мовив: `Прошу ж вас, люди добрі, заверніть у дім вашого слуги та заночуйте, помивши собі ноги; а раненько встанете й підете далі в дорогу свою.` Та вони відповіли: `Ні, ми переночуємо на майдані.` (Бутт. 19:2)

3 Однак він дуже наполягав на них, і вони завернули до нього та увійшли в його дім. А він зробив їм гостину, напікши опрісноків, і вони попоїли. (Бутт. 19:3)

4 Ще вони не лягли, як міські чоловіки, содомські люди, від молодого до старого, увесь (без вийнятку) народ, обступили дім (Бутт. 19:4)

5 і стали гукати до Лота та й казали: `Де люди, що прийшли до тебе цієї ночі? Виведи їх до нас, хочемо їх спізнати!` (Бутт. 19:5)

6 Лот же вийшов до них до входу й, зачинивши за собою двері, (Бутт. 19:6)

7 мовив: `Брати мої, не робіть, прошу, лиха! (Бутт. 19:7)

8 Он у мене дві дочки, що не знали ще мужа: дозвольте, я виведу їх до вас, а ви робіть собі з ними, що вам любо. Тільки цим людям не робіть нічого, бож вони ввійшли під покрівлю мого дому.` (Бутт. 19:8)

9 А ці відказали: `Геть звідсіля! Прийшов не знати звідки, щоб жити, як чужинець, і хоче суд судити. Ось і навчимо тебе більше, ніж їх!` І стали налягати вельми на чоловіка, себто на Лота, і підступили, щоб висадити двері. (Бутт. 19:9)

10 Тоді мужі простягли руки, втягли Лота до себе в хату й зачинили двері; (Бутт. 19:10)

11 людей же, що були під дверима, від найменшого до найбільшого, вдарили сліпотою, і вони марно намагалися знайти двері. (Бутт. 19:11)

12 Тоді мужі промовили до Лота: `Хто тут іще з твоїх? Зять, сини, дочки, хто б не був з твоїх у місті, виведи їх із цього місця, (Бутт. 19:12)

13 бо ми зруйнуємо це місце, тому що великі скарги знялися проти них перед Господом, і Господь послав нас, щоб їх вигубити.` (Бутт. 19:13)

14 Лот вийшов і промовив до своїх (майбутніх) зятів, які мали взяти його дочок, кажучи: `Вставайте, виходіте з цього місця, бо Господь хоче зруйнувати це місто.` Та його зятям здавалося, що він жартує. (Бутт. 19:14)

15 Коли ж займалося на світання, ангели заходилися квапити Лота, кажучи: `Вставай, бери свою жінку та обох дочок, що тут з тобою, щоб не загинути тобі, як упаде на місто кара.` (Бутт. 19:15)

16 Але він зволікав. Тоді мужі взяли за руку його з жінкою та обох дочок, бо Господь пощадив його; та й вивели його й полишили за містом. (Бутт. 19:16)

17 А як вивели їх поза місто, один сказав: `Рятуй своє життя, не оглядайся позад себе й не зупиняйсь ніде в усій околиці! Тікай у гори, щоб ти не загинув.` (Бутт. 19:17)

18 А Лот: `Ні бо, Господи! (Бутт. 19:18)

19 Оце твій слуга знайшов у твоїх очах ласку й велика твоя милість, як учинив ти зо мною, вирятувавши моє життя; та я не можу втекти в гори без того, щоб не скоїлося мені лихо й щоб мені не вмерти. (Бутт. 19:19)

20 Ось близько он те місто: туди можна б утекти - та й маленьке воно! Дозволь мені туди врятуватись; чи ж воно не досить маленьке, - щоб жити далі?` (Бутт. 19:20)

21 І відповів йому: `Гаразд, зроблю тобі й цю милість, не буду руйнувати міста, про яке говориш. (Бутт. 19:21)

22 Поспішай і втікай туди, бо я не можу нічого зробити, поки ти туди не ввійдеш.` Тому й названо це місто Цоар. (Бутт. 19:22)

23 Сонце сходило на землю, як Лот увійшов у Цоар; (Бутт. 19:23)

24 тоді Господь зіслав на Содом та Гомору дощ із сірки й вогню Господнього з неба, (Бутт. 19:24)

25 і винищив ті міста й усю долину та й усіх мешканців цих міст із тим, що росло на землі. (Бутт. 19:25)

26 Жінка ж Лота озирнулась позад себе - і стала соляним стовпом. (Бутт. 19:26)

27 Авраам же, вставши вранці, пішов на місце, де стояв був перед Господом, (Бутт. 19:27)

28 і глянув у бік Содому та Гомори й усієї долини та й бачить: аж ось дим із землі йде вгору, наче киптява з печі. (Бутт. 19:28)

29 І сталось, коли Бог руйнував міста округи, згадав він про Авраама й вислав Лота споміж згарищ, як руйнував ті міста, що в них жив Лот. (Бутт. 19:29)

30 Лот же вийшов із Цоару і, зійшовши вище, осівся на горі з обома дочками, бо боявся жити в Цоарі. Він оселився в печері, він сам і обидві його дочки. (Бутт. 19:30)

31 Тоді старша до меншої каже: `Батько наш старий, та нема в краю нікого, щоб увійшов до нас, як то звичайно всі на світі роблять. (Бутт. 19:31)

32 Ходім но, упиймо нашого батька вином та віддамось йому, щоб зберегти рід батьковий.` (Бутт. 19:32)

33 І упоїли тієї ночі вином свого батька. Увійшла старша й лягла з батьком, та він не спостеріг, ні як вона лягла, ні як устала. (Бутт. 19:33)

34 Другого дня каже старша до молодшої: `Вчора я спала з батьком. Упиймо його вином ще й цієї ночі, й увійди ти та й віддайся йому, щоб зберегти рід батьковий.` (Бутт. 19:34)

35 І впоїли вином свого батька й тієї ночі. Пішла менша й лягла з ним, та він не спостеріг, ні як вона лягала, ні як уставала. (Бутт. 19:35)

36 І зачали обидві дочки Лота від свого батька, (Бутт. 19:36)

37 і породила старша сина й назвала його ім'ям Моав. Він предок сьогоднішніх моавитян. (Бутт. 19:37)

38 Менша також породила сина й назвала його ім'ям Бен-Аммі. Він предок сьогоднішніх аммоніїв. (Бутт. 19:38)

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.