1 Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.

2 І казав: “В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився. (Луки. 18:2)

3 Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила: Оборони мене від мого супротивника! (Луки. 18:3)

4 І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе: Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся, (Луки. 18:4)

5 але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.” (Луки. 18:5)

6 Тут Господь додав: “Слухайте, що суддя несправедливий каже! (Луки. 18:6)

7 А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них? (Луки. 18:7)

8 Кажу вам: Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?” (Луки. 18:8)

9 Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу: (Луки. 18:9)

10 “Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий - митар. (Луки. 18:10)

11 Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. (Луки. 18:11)

12 Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. (Луки. 18:12)

13 А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним! (Луки. 18:13)

14 Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, - вивищений.” (Луки. 18:14)

15 Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли. (Луки. 18:15)

16 Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже. (Луки. 18:16)

17 Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.” (Луки. 18:17)

18 Один знатний спитав Ісуса: “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?” (Луки. 18:18)

19 А Ісус озвавсь до нього: “Чому мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог. (Луки. 18:19)

20 Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.” (Луки. 18:20)

21 Той же відповів: “Все це я зберіг змалку.” (Луки. 18:21)

22 Почувши те Ісус, сказав до нього: “Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.” (Луки. 18:22)

23 Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий. (Луки. 18:23)

24 Глянув Ісус на нього й мовив: “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже! (Луки. 18:24)

25 Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.” (Луки. 18:25)

26 А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?” (Луки. 18:26)

27 Він відповів: “Неможливе в людей, можливе є в Бога.” (Луки. 18:27)

28 Тоді Петро промовив: “Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.” (Луки. 18:28)

29 Ісус сказав їм: “Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства, (Луки. 18:29)

30 і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.” (Луки. 18:30)

31 І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив: “Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться. (Луки. 18:31)

32 Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього, (Луки. 18:32)

33 і, бичувавши, уб'ють його, та третього дня він воскресне.” (Луки. 18:33)

34 Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив. (Луки. 18:34)

35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині. (Луки. 18:35)

36 Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути. (Луки. 18:36)

37 Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить. (Луки. 18:37)

38 І він почав голосно кричати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!” (Луки. 18:38)

39 Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!” (Луки. 18:39)

40 Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав: (Луки. 18:40)

41 “Що хочеш, щоб я зробив тобі?” “Господи”, - сказав той, - “щоб я прозрів!” (Луки. 18:41)

42 Ісус сказав до нього: “Прозри! Віра твоя спасла тебе.” (Луки. 18:42)

43 І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові. (Луки. 18:43)

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.