¹ Одного разу увійшов Ісус у суботу в дім якогось визначного фарисея спожити страву, і вони за ним назирали.

² Аж ото перед ним якийсь чоловік, хворий на водянку.

³ Звертаючись до вчителів закону й фарисеїв, Ісус спитав: “Чи вільно зціляти в суботу, чи ні?”

⁴ Вони мовчали. Тоді він, діткнувшись його, оздоровив і відпустив.

⁵ До них же промовив: “Хто з вас, коли в нього син чи віл упаде в колодязь, не витягне його негайно в день суботній?”

⁶ І вони не могли нічого йому на це відповісти.

⁷ Потім, зауваживши, як вони вибирали собі перші місця, Ісус сказав до запрошених притчу:

⁸ “Як хтось покличе тебе на весілля, не сідай на першім місці, щоб, бува, не знайшовся хтось, запрошений ним, поважніший від тебе,

⁹ і той, хто тебе і його закликав, не підійшов і не сказав до тебе: Поступися цьому місцем! І тоді довелось би тобі з соромом посісти останнє місце.

¹⁰ А навпаки: коли тебе запросять, іди й займи останнє місце, щоб, коли прийде той, що тебе покликав, сказав до тебе: Друже, сідай вище! Тоді буде тобі честь перед усіма, що сидітимуть з тобою.

¹¹ Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.”

¹² Він сказав також тому, що його покликав: “Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати;

¹³ але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих.

¹⁴ І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити, - тобі бо віддасться в день воскресіння праведних.”

¹⁵ Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до нього: “Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.”

¹⁶ А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.

¹⁷ Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове.

¹⁸ Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.

¹⁹ Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.

²⁰ А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.

²¹ Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.

²² Пане, - озвавсь слуга, - сталось, як ти велів, і місця є ще.

²³ Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.

²⁴ Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”

²⁵ Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив:

²⁶ “Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем.

²⁷ Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною - не може бути моїм учнем.

²⁸ Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити,

²⁹ щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,

³⁰ мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити!

³¹ Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього?

³² Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру.

³³ Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.

³⁴ Сіль - добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити?

³⁵ Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!”

¹ Усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути.

² А фарисеї з книжниками нарікали: “Цей грішників приймає і їсть разом з ними.”

³ Тоді Ісус сказав до них цю притчу:

⁴ “Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде?

⁵ А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі

⁶ й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась.

⁷ Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння.

⁸ Або котра жінка, маючи десять драхм, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде?

⁹ А, знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже: Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила.

¹⁰ Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.”

¹¹ Він сказав далі: “В одного чоловіка було два сини.

¹² Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток.

¹³ Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно.

¹⁴ І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.

¹⁵ Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині.

¹⁶ І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому.

¹⁷ Опам'ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю.

¹⁸ Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе!

¹⁹ Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів.

²⁰ І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його.

²¹ Тут син сказав до нього: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином.

²² А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги.

²³ Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся,

²⁴ бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились веселитися.

²⁵ А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці.

²⁶ Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б.

²⁷ Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим.

²⁸ Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити.

²⁹ А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись.

³⁰ Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля.

³¹ Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє - твоє.

³² А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.”