1 Того ж часу прибули деякі й розповіли йому про галилеїв, що їхню кров Пилат змішав з їхніми жертвами.

2 Озвавшись, він сказав їм: “Гадаєте, що ті галилеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї? (Луки. 13:2)

3 Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само. (Луки. 13:3)

4 Або ті вісімнадцять, що на них упала башта Силоамська й їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму? (Луки. 13:4)

5 Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.” (Луки. 13:5)

6 І він розповів їм оцю притчу; “Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і почав плода на ній шукати, та не знайшов. (Луки. 13:6)

7 Тоді він сказав до виноградаря: Оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не знаходжу. Зрубай її: нащо й землю займає ще? (Луки. 13:7)

8 А той озвався до нього: Пане, лиши її ще на цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм. (Луки. 13:8)

9 Може, щось вродить нарік, а коли ні, то ти її зрубаєш.” (Луки. 13:9)

10 Ісус навчав в одній з синагог у суботу. (Луки. 13:10)

11 Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись. (Луки. 13:11)

12 Побачивши її Ісус, покликав і промовив до неї: “Жінко, ти звільнена від твоєї недуги.” (Луки. 13:12)

13 І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога. (Луки. 13:13)

14 Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу: “Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній.” (Луки. 13:14)

15 Господь у відповідь сказав до нього: “Лицеміри! Чи кожний з вас не відв'язує свого вола або осла від ясел і не веде його поїти? (Луки. 13:15)

16 Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв'язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній?” (Луки. 13:16)

17 І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які він зробив. (Луки. 13:17)

18 Далі промовив: “На що схоже Царство Боже? До чого б мені його прирівняти? (Луки. 13:18)

19 Воно схоже на зерно гірчичне, що чоловік узяв та й кинув у город свій, і воно вигналось і стало деревом великим, і небесне птаство гніздиться у його гілляках. (Луки. 13:19)

20 І знову промовив: “До чого мені прирівняти Царство Боже? (Луки. 13:20)

21 Воно схоже на закваску, що жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.” (Луки. 13:21)

22 Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму. (Луки. 13:22)

23 Аж ото сказав хтось до нього: “Господи, чи мало буде тих, що спасуться?” Він відповів їм: (Луки. 13:23)

24 “Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть. (Луки. 13:24)

25 І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! - він відповість вам: Не знаю вас, звідкіля ви. (Луки. 13:25)

26 Тоді ви почнете казати: Ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших. (Луки. 13:26)

27 Та він відповість: Кажу бо вам: Не знаю вас, звідкіля ви; геть від мене всі ви, що чините неправду! (Луки. 13:27)

28 Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих назовні. (Луки. 13:28)

29 Прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня й возсядуть (на бенкеті) в Царстві Божім. (Луки. 13:29)

30 Тоді останні стануть першими, а перші - останніми.” (Луки. 13:30)

31 Якраз тієї хвилини підійшли деякі фарисеї і сказали йому: “Вийди і йди звідси, бо Ірод хоче тебе вбити.” (Луки. 13:31)

32 Він же сказав їм: “Ідіть і скажіть тому лисові: Ось виганяю бісів і роблю оздоровлення сьогодні й завтра, третього ж дня скінчуся. (Луки. 13:32)

33 Однак сьогодні, завтра й ще наступного дня я мушу простувати далі, бо не годиться, щоб пророк загинув поза Єрусалимом. (Луки. 13:33)

34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуеш посланних до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, немов квочка свій виводок під крила, - та ви не захотіли! (Луки. 13:34)

35 Ось дім ваш лишається вам (пустий). Кажу вам: Ви не побачите мене, аж поки не настане день, коли ви скажете: Благословен той, що приходить в ім'я Господнє!” (Луки. 13:35)

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.