1 Шість день перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих.

2 Там, отже, справили йому вечерю, і Марта прислуговувала; а й Лазар був серед тих, які разом з ним посідали до столу. (Іван. 12:2)

3 Марія ж узяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм; і наповнився дім пахощами мира. (Іван. 12:3)

4 Каже тоді один з його учнів, Юда Іскаріотський, що мав його зрадити: (Іван. 12:4)

5 «Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?» (Іван. 12:5)

6 Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано. (Іван. 12:6)

7 Тож Ісус промовив: «Лиши її. На день мого похорону зберегла вона те миро. (Іван. 12:7)

8 Бідних матимете з собою повсякчас, мене ж матимете не завжди.» (Іван. 12:8)

9 Тим часом дізналася сила народу, що він там, то й посходились - не тільки Ісуса ради, а й щоб побачити Лазаря, якого він з мертвих воскресив. (Іван. 12:9)

10 Тоді первосвященики ухвалили і Лазаря вбити, (Іван. 12:10)

11 численні бо юдеї залишили їх із-за нього й увірували в Ісуса. (Іван. 12:11)

12 Наступного дня сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим, (Іван. 12:12)

13 узяли пальмове гілля й вийшли йому назустріч з окликами: «Осанна! Благо-словен той, хто йде в ім'я Господнє, ізраїльський цар!» (Іван. 12:13)

14 І знайшовши осля, Ісус сів на нього, - як ото написано: (Іван. 12:14)

15 Не страхайся, дочко Сіо-ну, ось іде твій цар верхи на жереб'яті ослициному. (Іван. 12:15)

16 Не збагнули того спершу його учні, але коли Ісус прославився, згадали вони, що то було написано про нього й що то з ним таке вчинено. (Іван. 12:16)

17 Але й народ, що був при ньому, коли то він був викликав Лазаря з гробу та його з мертвих воскресив, - про те свідчив. (Іван. 12:17)

18 Тим то, власне, народ і вийшов йому назустріч: довідався бо, що він учинив те чудо. (Іван. 12:18)

19 А фарисеї між собою тоді говорили: «Бачите, що тоді щось зарадити, бо ввесь світ іде за ним.» (Іван. 12:19)

20 Були ж серед тих, які прийшли поклонитися на свято, деякі греки. (Іван. 12:20)

21 Ті приступили до Фили-па, що був з Витсаїди Галилейської, і попросили його, так мовивши: «Пане, хочемо побачити Ісуса.» (Іван. 12:21)

22 Приходить Филип, говорить Андрієві, а Андрій з Филипом, знову ж таки, приходять та й говорять Ісусові. (Іван. 12:22)

23 І відрікає їм Ісус: «Прийшла година для прославлення Сина Чоловічого. (Іван. 12:23)

24 Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе. (Іван. 12:24)

25 Хто життя своє любить, той погубить його; хто ж зненавидить своє життя на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно. (Іван. 12:25)

26 Хто служить мені, хай іде слідом за мною: і де я, там і слуга мій буде. Того, хто мені служить, пошанує Отець. (Іван. 12:26)

27 Тепер стривожилась душа моя, - і що мені казати? Спаси мене, Отче, від години цієї? Але на те ж я і прийшов - на цю годину! (Іван. 12:27)

28 Отче, прослав своє ім'я!» І голос із неба злинув: «І прославив, - і знову прославлю!» (Іван. 12:28)

29 Народ, що стояв там і чув те, говорив: «То був грім.» А інші: «Ангел промовляв до нього!» (Іван. 12:29)

30 Та сказав Ісус у відповідь: «Не заради мене ізлинув голос той, лише заради вас. (Іван. 12:30)

31 Тепер світові цьому суд; тепер вигнаний буде геть князь цього світу. (Іван. 12:31)

32 Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе.» (Іван. 12:32)

33 Це казав він, щоб зазначити, якою смертю вмре. (Іван. 12:33)

34 Народ же озвавсь до нього: «З закону ми чули, що Христос повіки перебуватиме. Як же ти кажеш, що Син Чоловічий має бути піднесений? Хто це такий - отой Син Чоловічий?» (Іван. 12:34)

35 Відрік же їм Ісус: «Ще трохи часу світло з вами. Ходіте, поки світло у вас, щоб не пойняла вас тьма. Хто ходить у тьмі, не відає, куди йде. (Іван. 12:35)

36 Поки у вас світло - віруйте у світло, щоб світла синами вам стати!» Це сказавши, віддалився Ісус і скрився від них. (Іван. 12:36)

37 Вони не вірували в нього, хоч і скільки сподіяв він чудес у них на очу, (Іван. 12:37)

38 щоб збулось слово пророка Ісаї, що сказав: «Господи, хто повірив тому, що чули ми, і рамено Господнє кому об'явилось?» (Іван. 12:38)

39 Не могли ж вони увірувати, бо Ісая ще так був сказав: (Іван. 12:39)

40 «Засліпив він їм очі, заціпенив їм серце, щоб не бачили очима, щоби серцем не розуміли і не навернулись, щоб я їх вигоїв.» (Іван. 12:40)

41 Це сказав Ісая, коли славу його бачив і говорив про нього. (Іван. 12:41)

42 А, однак, чимало й увірувало в нього, навіть із знатних, лише з огляду на фарисеїв не признавалися, щоб їх не вилучили з синагоги; (Іван. 12:42)

43 славу бо людську дужче вони любили ніж славу Божу. (Іван. 12:43)

44 Тоді сказав Ісус на ввесь голос: «Хто вірує в мене - вірує не в мене, а в того, хто послав мене. (Іван. 12:44)

45 І хто мене бачить, той бачить того, хто послав мене. (Іван. 12:45)

46 Я - світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві. (Іван. 12:46)

47 Коли хтось мої слова слухає, а їх не береже, я його не суджу, бо я прийшов не судити світ, а спасти світ. (Іван. 12:47)

48 Хто мене відкидає і слів моїх не приймає, має той суддю свого: слово, яке я вирік, судитиме його дня останнього. (Іван. 12:48)

49 Бо не від себе вирікав я: Отець, який послав мене, дав мені заповідь, що мені казати і що промовляти. (Іван. 12:49)

50 І я знаю, що заповідь його - життя вічне. Те, отже, що я кажу, кажу так, як Отець повідав мені.» (Іван. 12:50)

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.