1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.

2 І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли. (Іван. 12:2)

3 А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім! (Іван. 12:3)

4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати: (Іван. 12:4)

5 Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим? (Іван. 12:5)

6 А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали. (Іван. 12:6)

7 І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені... (Іван. 12:7)

8 Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте! (Іван. 12:8)

9 А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. (Іван. 12:9)

10 А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, (Іван. 12:10)

11 бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували. (Іван. 12:11)

12 А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус, (Іван. 12:12)

13 то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів! (Іван. 12:13)

14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: (Іван. 12:14)

15 Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому! (Іван. 12:15)

16 А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому. (Іван. 12:16)

17 Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих. (Іван. 12:17)

18 Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. (Іван. 12:18)

19 Фарисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним! (Іван. 12:19)

20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени. (Іван. 12:20)

21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса. (Іван. 12:21)

22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають. (Іван. 12:22)

23 Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь. (Іван. 12:23)

24 Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе. (Іван. 12:24)

25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя. (Іван. 12:25)

26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець. (Іван. 12:26)

27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю... (Іван. 12:27)

28 Прослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю! (Іван. 12:28)

29 А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив! (Іван. 12:29)

30 Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас. (Іван. 12:30)

31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер. (Іван. 12:31)

32 І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну. (Іван. 12:32)

33 А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти. (Іван. 12:33)

34 А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський? (Іван. 12:34)

35 І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде... (Іван. 12:35)

36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них. (Іван. 12:36)

37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували, (Іван. 12:37)

38 щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об'явилось? (Іван. 12:38)

39 Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік: (Іван. 12:39)

40 Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив! (Іван. 12:40)

41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав. (Іван. 12:41)

42 Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги. (Іван. 12:42)

43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу. (Іван. 12:43)

44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене. (Іван. 12:44)

45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене. (Іван. 12:45)

46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався. (Іван. 12:46)

47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. (Іван. 12:47)

48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його! (Іван. 12:48)

49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити. (Іван. 12:49)

50 І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав. (Іван. 12:50)

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.