1 І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

2 А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів. (Марк. 12:2)

3 Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим. (Марк. 12:3)

4 І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили. (Марк. 12:4)

5 Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали. (Марк. 12:5)

6 І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого! (Марк. 12:6)

7 А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде! (Марк. 12:7)

8 І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник... (Марк. 12:8)

9 Отож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим. (Марк. 12:9)

10 Чи ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем! (Марк. 12:10)

11 Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших. (Марк. 12:11)

12 І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли. (Марк. 12:12)

13 І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його. (Марк. 12:13)

14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати? (Марк. 12:14)

15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити. (Марк. 12:15)

16 І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів. (Марк. 12:16)

17 Ісус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони... (Марк. 12:17)

18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали: (Марк. 12:18)

19 Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого. (Марк. 12:19)

20 Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей. (Марк. 12:20)

21 Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій. (Марк. 12:21)

22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка. (Марк. 12:22)

23 А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її. (Марк. 12:23)

24 Ісус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили? (Марк. 12:24)

25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі. (Марк. 12:25)

26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів, (Марк. 12:26)

27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже. (Марк. 12:27)

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх? (Марк. 12:28)

29 Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний. (Марк. 12:29)

30 І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша! (Марк. 12:30)

31 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці! (Марк. 12:31)

32 І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього, (Марк. 12:32)

33 і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви! (Марк. 12:33)

34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його. (Марк. 12:34)

35 Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів? (Марк. 12:35)

36 Адже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм! (Марк. 12:36)

37 Сам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали. (Марк. 12:37)

38 Він же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках, (Марк. 12:38)

39 і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях, (Марк. 12:39)

40 що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть! (Марк. 12:40)

41 І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато. (Марк. 12:41)

42 І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш. (Марк. 12:42)

43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. (Марк. 12:43)

44 Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь... (Марк. 12:44)

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.