1 Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!

2 Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам. (Яков. 1:2)

3 Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість, (Яков. 1:3)

4 за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало. (Яков. 1:4)

5 Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться. (Яков. 1:5)

6 Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер. (Яков. 1:6)

7 Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; - (Яков. 1:7)

8 людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах. (Яков. 1:8)

9 Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням, (Яков. 1:9)

10 а багатий - пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави. (Яков. 1:10)

11 Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів'яне. (Яков. 1:11)

12 Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять. (Яков. 1:12)

13 Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого; (Яков. 1:13)

14 кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить. (Яков. 1:14)

15 А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, - породжує смерть. (Яков. 1:15)

16 Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману. (Яков. 1:16)

17 Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни. (Яков. 1:17)

18 Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь. (Яков. 1:18)

19 Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву, (Яков. 1:19)

20 бо гнів людини не чинить справедливости Божої. (Яков. 1:20)

21 Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі. (Яков. 1:21)

22 Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи. (Яков. 1:22)

23 Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи: (Яков. 1:23)

24 ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він. (Яков. 1:24)

25 Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, - не як слухач-забудько, а як виконавець діла, - той щасливий у ділі своїм. (Яков. 1:25)

26 Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна. (Яков. 1:26)

27 Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу. (Яков. 1:27)

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.