1 Оце ті слова, що Мойсей говорив був до всього Ізраїля по тім боці Йордану в пустині, на степу, навпроти Червоного моря, між Параном, і між Тофелем, і Лаваном, і Гецеротом, і Ді-Загавом,

2 одинадцять день дороги від Хориву, дорога до гори Сеїру, аж до Кадеш-Барнеа. (Повт. 1:2)

3 І сталося сорокового року, одинадцятого місяця, першого дня місяця говорив Мойсей до Ізраїлевих синів усе, що Господь наказав був йому про них, (Повт. 1:3)

4 по тому, як забив він Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, і Оґа, царя башанського, що сидів в Аштароті в Едреї. (Повт. 1:4)

5 На тім боці Йордану в моавському краї став Мойсей виясняти Закона, говорячи: (Повт. 1:5)

6 Господь, Бог наш, промовляв до нас на Хориві, говорячи: Досить вам сидіти на цій горі! (Повт. 1:6)

7 Оберніться й рушайте, і йдіть на гору амореянина, та до всіх сусідів його на степу, на горі, і в долині, і на півдні, і на побережжі моря, до Краю ханаанського та до Ливану, аж до Великої Річки, річки Ефрату. (Повт. 1:7)

8 Ось Я дав вам цей Край! Увійдіть, і заволодійте цим Краєм, що за нього Господь був присяг вашим батькам, Авраамові, Ісакові та Якову, що дасть його їм та їхньому насінню по них. (Повт. 1:8)

9 І сказав я того часу до вас, говорячи: Не можу я сам носити вас. (Повт. 1:9)

10 Господь, Бог ваш, розмножив вас, і ось ви сьогодні, щодо численности, як зорі небесні! (Повт. 1:10)

11 Господь, Бог ваших батьків, нехай додасть вам у тисячу раз, і нехай поблагословить вас, як Він говорив вам. (Повт. 1:11)

12 Як я сам понесу тяготу вашу, і тягар ваш, і ваші суперечки? (Повт. 1:12)

13 Візьміть собі мужів мудрих, і випробуваних, і знаних вашим племенам, і я поставлю їх на чолі вас. (Повт. 1:13)

14 І ви відповіли мені та й сказали: Добра та річ, що ти кажеш зробити. (Повт. 1:14)

15 І взяв я голів ваших племен, мужів мудрих та знаних, і поставив їх головами над вами, тисячниками, і сотниками, і п'ятдесятниками, і десятниками, та урядниками для ваших племен. (Повт. 1:15)

16 І наказав я того часу вашим суддям, говорячи: Вислуховуйте суперечки між вашими братами, і розсуджуйте справедливо між чоловіком та між братом його, та між приходьком його. (Повт. 1:16)

17 Не будете звертати уваги на обличчя в суді, як малого, так і великого вислухаєте, не будете боятися обличчя людини, бо суд Божий він! А ту справу, що буде занадто тяжка для вас, принесете мені, і я вислухаю її. (Повт. 1:17)

18 І наказав я вам того часу про всі ті речі, що ви зробите. (Повт. 1:18)

19 І ми рушили з Хориву, та й перейшли цю велику й страшну пустиню, що бачили ви, дорогою до гори амореянина, як наказав нам Господь, Бог наш, і ми прийшли аж до Кадеш-Барнеа. (Повт. 1:19)

20 І сказав я до вас: Прийшли ви до Аморейської гори, що Господь, Бог наш, дає нам. (Повт. 1:20)

21 Ось, Господь, Бог твій, віддає тобі цей Край. Увійди, заволодій, як говорив був тобі Господь, Бог батьків твоїх. Не бійся й не лякайся! (Повт. 1:21)

22 А ви всі підійшли до мене та й сказали: Пошлімо мужів перед собою, і нехай вони вислідять нам той Край, та нехай принесуть нам відомість про дорогу, що нею підемо, та про міста, куди ввійдемо. (Повт. 1:22)

23 І була та річ добра в моїх очах, і взяв я у вас дванадцять мужа, муж один для племени. (Повт. 1:23)

24 І вони відійшли, і зійшли на гору, і прийшли аж до долини Ешкол, та й вислідили його, Край. (Повт. 1:24)

25 І взяли вони в свою руку з плоду того Краю, і принесли до нас, і здали нам справу, і сказали: Добрий той Край, що Господь, Бог наш, дає нам! (Повт. 1:25)

26 Та ви не хотіли йти, і були неслухняні наказам Господа, Бога вашого. (Повт. 1:26)

27 І нарікали ви по ваших наметах і говорили: З ненависти до нас Господь вивів нас з єгипетського краю, щоб дати нас у руку амореянина на вигублення нас. (Повт. 1:27)

28 Куди ми підемо? Брати наші розслабили наше серце, говорячи: Народ той більший та вищий від нас, міста великі й уміцнені аж до неба, і навіть велетнів ми бачили там. (Повт. 1:28)

29 І сказав я до вас: Не лякайтеся й не бійтеся їх! (Повт. 1:29)

30 Господь, Бог наш, що йде перед вами, Він буде воювати для вас, як зробив був з вами в Єгипті на ваших очах, (Повт. 1:30)

31 і в пустині, де ти бачив, що Господь, Бог твій, носив тебе, як носить чоловік сина свого, у всій дорозі, якою ви йшли, аж до вашого приходу до цього місця. (Повт. 1:31)

32 Та все таки ви не віруєте в Господа, вашого Бога, (Повт. 1:32)

33 що йде перед вами в дорозі, щоб вишукати для вас місце на ваше таборування, вночі огнем, щоб ви бачили в дорозі, що будете нею ходити, а хмарою вдень. (Повт. 1:33)

34 І Господь вислухав голос ваших слів, та й розгнівався, і заприсягнув, говорячи: (Повт. 1:34)

35 Поправді кажу, ніхто серед цих людей, цього злого покоління, не побачить того доброго Краю, що присяг Я дати вашим батькам, (Повт. 1:35)

36 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, він побачить його, і йому Я дам той Край, по якому ступав він, та синам його, через те, що він виповняв наказа Господнього. (Повт. 1:36)

37 Також на мене розгнівався був Господь через вас, говорячи: І ти не ввійдеш туди! (Повт. 1:37)

38 Ісус, син Навинів, що стоїть перед тобою, він увійде туди; зміцни його, бо він зробить, що Ізраїль заволодіє ним. (Повт. 1:38)

39 А діти ваші, про яких ви сказали: На здобич будуть вони, та сини ваші, що сьогодні не знають ні добра, ані зла, вони ввійдуть туди, і їм дам Я його, і вони заволодіють ним. (Повт. 1:39)

40 А ви йдіть, та й рушайте в пустиню дорогою Червоного моря. (Повт. 1:40)

41 А ви відповіли та й сказали мені: Згрішили ми Господеві! Ми вийдемо, і будемо воювати, цілком так, як наказав нам Господь, Бог наш. І приперезали ви кожен військову зброю свою, і відважилися вийти на гору. (Повт. 1:41)

42 Але Господь до мене сказав: Скажи їм: Не вийдете, і не будете ви воювати, бо Я не серед вас, щоб не були ви побиті вашими ворогами. (Повт. 1:42)

43 І промовляв я до вас, та ви не послухали, і були неслухняні наказам Господнім. І ви свавільно переступили наказа, і зійшли на гору. (Повт. 1:43)

44 І вийшов навперейми вас амореянин, що сидить на тій горі, і гнали вас, як роблять то бджоли, і товкли вас в Сеїрі аж до Горми. (Повт. 1:44)

45 І вернулися ви, і плакали перед Господнім лицем, та не слухав Господь вашого голосу, і не нахилив Свого вуха до вас. (Повт. 1:45)

46 І сиділи ви в Кадешу багато днів, стільки днів, скільки там ви сиділи. (Повт. 1:46)

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.