1 Приповідки Соломона, сина Давида, царя Ізраїля,

2 щоб пізнати мудрість і навчання, щоб зрозуміти слова розсудні, (Прип. 1:2)

3 щоб засвоїти (собі) освічену науку, - справедливість, правосуддя та правоту, - (Прип. 1:3)

4 щоб дати простодушним розсудність, юнакові знання та обачність, (Прип. 1:4)

5 щоб мудрий слухав і зростав у знанні, розумний придбав здорові засади, (Прип. 1:5)

6 щоб зрозумів приповідки та приховане значення, слова мудрих та їхні загадки. (Прип. 1:6)

7 Острах Господній - початок мудрости; безумні мудрістю й навчанням нехтують. (Прип. 1:7)

8 Слухай, мій сину, настанови батька твого; не відкидай поучування матері твоєї, (Прип. 1:8)

9 бо це гарний вінець тобі на голову, намисто тобі на шию. (Прип. 1:9)

10 Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні, не піддавайся! (Прип. 1:10)

11 Як скажуть: “Ходи з нами, засядьмо на кров невинну, причаймося на безвинного - без усякої причини, (Прип. 1:11)

12 поглиньмо їх, мов Шеол, живих, цілком, мов би вони провалилися в пропасть! (Прип. 1:12)

13 Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних, сповнимо наші доми здобиччю. (Прип. 1:13)

14 Кинь жереб твій разом із нами, гаман нехай один буде в усіх нас!” (Прип. 1:14)

15 Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними, зверни ногу твою з їхньої стежки, (Прип. 1:15)

16 бо ноги їх біжать до злого, поспішають, щоб кров пролити. (Прип. 1:16)

17 Таж даремно розставляють сіть в очах усілякої пернатої породи. (Прип. 1:17)

18 Вони ж на власну кров чигають, на самих себе засідають. (Прип. 1:18)

19 Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі; воно вбиває того, хто його в собі має. (Прип. 1:19)

20 Мудрість по вулицях голосить, свій голос по майданах піднімає, (Прип. 1:20)

21 на роздоріжжях гомінливих кличе, при входах у браму в місті виголошує: (Прип. 1:21)

22 “Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете? Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, безумні ненавидітимуть науку? (Прип. 1:22)

23 Верніться на мою дорогу; ось ізіллю на вас мій дух, слова мої звіщу вам. (Прип. 1:23)

24 За те, що кликала я, та ви зреклися, як простягала руку, ніхто не хотів зважати, (Прип. 1:24)

25 за те, що гордували всякою порадою моєю, моїх докорів не сприймали, - (Прип. 1:25)

26 то я буду сміятися з вашого нещастя, я буду кпити, як на вас страх надійде; (Прип. 1:26)

27 як страх на вас надійде, немов буря; злетить на вас нещастя, немов вихор, коли на вас наляже гніт і смуток. (Прип. 1:27)

28 Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся, будуть шукати мене пильно, але не знайдуть. (Прип. 1:28)

29 За те, що вони зненавиділи науку, страху Господнього не прийняли, (Прип. 1:29)

30 поради моєї не бажали, знехтували всі мої докори, - (Прип. 1:30)

31 тому плоди своїх учинків їстимуть, наситяться задумами своїми. (Прип. 1:31)

32 Бо відступництво невігласів їх убиває, і безтурботність дурнів губить їх. (Прип. 1:32)

33 Хто ж слухає мене, той житиме безпечно, і буде спокійний, не боявшися лиха”. (Прип. 1:33)

До цього уривку ще немає нотаток...
Якщо у вас є думки, відеоролик або конспект проповіді з цього уривку - чому б вам не поділитися цим?

Унікальність

  • Сайт notatky.info це щоденник особистих роздумів над Біблією. Це інструмент учнівства та духовної підзвітності.
  • А завдяки ImagePlan це можливість наочно бачити прогрес читання Писання.
  • * Авторські права на переклади Біблії належать їх авторам та(або) видавцям. У цьому некомерційному проекті вони використані в ознайомлювальних цілях.